Відповідно до ч. 1, 2 ст. 827 ЦКУ за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними. Відтак, в силу закону договір позички є безоплатним.
Відповідно до постанови КМУ від 29.12.2010 р. №1253 «Про затвердження Методики визначення мінімальної суми орендного платежу за нерухоме майно фізичних осіб» дійсно на виконання вимог пп. 170.1.2 ПКУ Рекомендувати органам місцевого самоврядування сіл, селищ, міст, на території яких розміщене нерухоме майно, що надається в оренду, визначати мінімальну вартість місячної оренди 1 кв. метра загальної площі такого майна за формулою, що міститься у затвердженій цією постановою Методиці.
Проте, ця Методика застосовується податковими агентами платниками податку - орендодавцями, які визначають під час нарахування доходу від надання в оренду (суборенду), житлового найму (піднайму) нерухомого майна (включаючи земельну ділянку, на якій розміщується нерухоме майно, присадибну ділянку), крім земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю (далі - оренда нерухомого майна), мінімальну суму орендного платежу за повний чи
неповний місяць такої оренди.
Окрім того, органи місцевого самоврядування встановлюють й мінімальні ставки орендної плати, окрім житлових приміщень, також й за приміщення комерційного призначення.
Водночас враховуючи, що користувачем приміщення у запитанні є ФОП на єдиному податку, то відповідно до п. 292.3 ПКУ до суми доходу платника єдиного податку включається вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг).
Безоплатно отриманими вважаються товари (роботи, послуги), надані платнику єдиного податку згідно з письмовими договорами дарування та іншими письмовими договорами, укладеними згідно із законодавством, за якими не передбачено грошової або іншої компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг) чи їх повернення, а також товари, передані платнику єдиного податку на відповідальне зберігання і використані таким платником єдиного податку.
Відтак, на нашу думку, плата за користування майном за договором позички, яка не встановлена самим договором, не може бути віднесена до компенсації за користування комерційним приміщенням (договір безоплатний в силу закону), а сам договір позички передбачає повернення майна після закінчення строку дії договору.
Причому, на відміну від договору позички, у договорі оренди законом передбачений обов’язок оплачувати передане у користування майно. Якщо сторони не визначили таку орендну плату, то він може обраховуватись й виходячи з мінімальних ставок, встановлених органом місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 762 ЦКУ за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.
Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму.
Висновки
- Договір позички є письмовим договором, за яким ФОП отримує можливість безоплатно користуватись приміщенням.
- Вартість такого користування (як варіант, на рівні мінімальної орендної плати) є доходом ФОПа – єдинника на підставі п. 292.3 ПКУ.
- Родинні зв’язки між позичкодавцем і користувачем приміщення не впливають на оподаткування.
Найкращі консультації – тепер у Telegram та Viber!
Читайте відповіді «Дебету-Кредиту» на найцікавіші та найактуальніші запитання у популярних месенджерах!
Доступ до цієї консультації можливий лише для передплатників «Дебету-Кредиту». Якщо ви передплатник, будь ласка, авторизуйтесь.
Або оформіть передплату, вартість пакету «Мій асистент» становить лише 139 грн/міс
Передплатити