Чи може ФОП на ІІІ групі ЄП продати обладнання нижче ціни придбання?

Чи має право продавати нижче ціни придбання?

Відповідно до ч. 1 ст. 632 ЦКУ, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Тож сторони погоджують ціну продажу товару (обладнання) договором між ними на їх розсуд.

Тому ФОП має право продати обладнання нижче ціни придбання. Він навіть має право передати обладнання безкоштовно, за договором дарування чи пожертви (див. главу 55 ЦКУ).

Чи потрібно донараховувати ПДВ?

Згідно з абз. 1 пп. 188.1 ПКУ база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (за певним винятком).

Але згідно з абз. 2 п. 188.1 ПКУ база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).

ФОП на ЄП не ведуть облік необоротних активів, тому вони мають порівнювати договірну ціну продажу із звичайною ціною.

Відповідно до пп. 14.1.71 ПКУ, звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Тобто, звичайна ціна – це договірна ціна. Вважається, що вона відповідає рівню ринкових цін. 

В численних консультаціях податкової служби ця норма розуміється таким чином, що якщо договірна ціна менше ринкової ціни, звичайна ціна визначається на рівні ринкової ціни.

Наприклад, відповідаючи на питання в ЗІР (101.07): «Як визначається звичайна ціна при нарахуванні податкових зобов’язань по товарам/послугам, необоротним активам, які обліковуються у платника податку на дату анулюванням реєстрації як платника ПДВ?», ДПС зазначила, що звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

На наш погляд, в пп. 14.1.71 ПКУ не сказано про те, що звичайна ціна має відповідати ринковим цінам. Там буквально сказано таке: «Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін». Тобто, вважається, що звичайна ціна і є ринковою, якщо не доведене зворотне. Але в цій нормі ПКУ не сказано, що робити, якщо буде доведена невідповідність звичайних цін ринковим цінам. В ПКУ не сказано, що якщо доведене зворотне, то звичайну ціну слід визначати на рівні ринкової.

Тому думка податкової служби, на наш погляд, не відповідає нормам ПКУ.

На наш погляд, базою оподаткування ПДВ при продажу необоротних активів є договірна ціна. І донараховувати ПДВ не потрібно, навіть якщо договірна ціна є меншою за ринкову.

Але якщо ФОП не бажає зайвих суперечок з податковою службою, він може пристати на думку податкової служби і порівнювати договірну ціну продажу з ринковою ціною. І донараховувати ПДВ тільки якщо ринкова ціна є більшою.

Але як визначити ринкову ціну?

Відповідно до пп. 14.1.219 ПКУ, ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

Тобто, ринкова ціна – та, що склалася на ринку. Ринок – це місце, де продаються у купуються різні товари. Прикладом ринку є різноманітні біржі, торговельні майданчики (в тому числі в мережі інтернет). 

Ринкова ціна – це ціна, за якою продавець готовий продати, а покупець готовий купити.

Подеколи складно визначити, сторони продали за ринковою чи неринковою вартістю. Наприклад, це стосується і обладнання, яке вже було у використанні. Адже ринку такого обладнання, на якому багато продавців і покупців, може не бути. Для такого обладнання може бути один покупець і один продавець. В такому разі та ціна, за якою вони домовилися, і є ринковою ціною, якщо не буде доказано інше. 

Але, можливо, в розглядуваній ситуації у ФОП є якась інформація щодо ціни, за якою обладнання можна продати іншим можливим покупцям. Тоді така ціна і може вважатися ринковою. І саме з такою ціною слід порівнювати ціну продажу. Якщо ринкова буде більшою за фактичну договірну ціну продажу, ФОП слід буде донарахувати ПДВ.

Щодо ціни придбання обладнання

Вище ми аналізували звичайну ціну обладнання, з якою слід порівнювати ціну продажу обладнання. Тому що обладнання використовувалося ФОП як необоротний актив.

А порівнювати ціну продажу (договірну ціну) обладнання з ціною його придбання, на наш погляд, не потрібно. Тому що таке порівняння здійснюють згідно з абз. 2 пп. 188.1 ПКУ для товарів, які не є необоротними активами. Тобто, це товари, які придбані для продажу без їх використання за призначенням.

В розглядуваній ситуації це правило не застосовне. Тому що товари (обладнання) були придбані для використання у власній діяльності як необоротні активи, з метою надання в оренду, і продані вже після певного періоду використання, що також впливає на зниження продажної ціни, адже обладнання вже не можна вважати новим і воно не може коштувати стільки ж, скільки коштувало б нове.