Єдиний внесок сплачується незалежно від виду відносин з найманим працівником

Відповідно до п. 1 частини першої ст. 4 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями  платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування є роботодавці, зокрема, які використовують працю ФО за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з ФОП, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших ЮО, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами. Ставка нарахування  ЄСВ в цьому випадку встановлюється у розмірі 34,7 % винагороди, а ставка утримання 2,6 % (ст. 8 Закону №2464).

Якщо працевлаштовувати підприємця за трудовим договором, то все одно необхідно буде сплачувати ЄСВ як за звичайного найманого штатного працівника. Відповідно до п. 5 ст. 8 Закону №2464, ставка нарахування встановлюється відповідно до класів  професійного ризику  виробництва,  до  яких віднесено платників  ЄСВ,  з  урахуванням  видів  їх економічної діяльності, а ставка утримання – 3.6% від нарахованої зарплати (п. 7 ст. 8 Закону №2464).

Отже, як бачимо, який би вид відносин не обрали з найманим працівником (трудові або цивільно-правові), сума нарахованої зарплати або ж винагороди буде входити в базу нарахування ЄСВ (ст. 7 Закону №2464), а тому уникнути сплати єдиного соціального внеску в цих випадках неможливо, крім випадку укладення цивільно-правового договору з ФОП, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, що і є найоптимальнішим варіантом у вашому випадку.