Податківці у підкатегорії 108.01.02 ЗІР відповіли, що відповідно до пп. 2 п. 292.1 ПКУ доходом юридичної особи – платника єдиного податку третьої групи є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пп. 292.3 ПКУ.
Юридичні особи – платники єдиного податку третьої групи використовують дані спрощеного бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з урахуванням положень пп. 44.2, 44.3 ПКУ (абзац п’ятий п. 296.1 ПКУ).
Юридичні особи – платники єдиного податку, які відповідають критеріям, визначеним пп. 3 п. 291.4 ПКУ, ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку об’єкта оподаткування за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (абзац третій п. 44.2 ПКУ).
Зокрема, наказом Міністерства фінансів України від 25.02.2000 №39 затверджено НП(С)БО 25, яким передбачено форми фінансової звітності для мікропідприємства та малого підприємства.
Норми НП(С)БО 25 застосовуються мікропідприємствами, малими підприємствами, непідприємницькими товариствами, філіями та представництвами юридичних осіб, утворених відповідно до законодавства іноземної держави (крім підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності) (абзац перший п. 2 розд. І НП(С)БО 25).
Критерії, за якими юридичні особи належать до категорій підприємств, зокрема, мікропідприємств та малих підприємств визначені ч. 2 ст. 2 Закону №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Бухгалтерський облік операцій з іноземною валютою ведеться відповідно до вимог НП(С)БО 21, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 10.08.2000 №193.
Згідно з п. 4 НП(С)БО 21 курсова різниця – різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах.
Монетарні статті – статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи й зобов’язання, які будуть отримані або сплачені у фіксованій (або визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів.
Монетарні статті в іноземній валюті відображаються з використанням валютного курсу на кінець дня дати балансу (пп. «а» п. 7 НП(С)БО 21).
Визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті проводиться на дату балансу, а також на дату здійснення господарської операції в її межах або за всією статтею (відповідно до облікової політики). Для визначення курсових різниць на дату балансу застосовується валютний курс на кінець дня дати балансу. При визначенні курсових різниць на дату здійснення господарської операції застосовується валютний курс на початок дня дати здійснення господарської операції. Підприємство може здійснити перерахунок залишків на кінець дня за монетарними статтями в іноземній валюті, за якими протягом дня здійснювались господарські операції із застосуванням валютного курсу, встановленого на кінець цього дня (абзац перший п. 8 НП(С)БО 21).
Отже, юридична особа – платник єдиного податку визначає курсові різниці від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти на дату балансу, а також на дату здійснення господарської операції згідно з вимогами національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку.
У податковій декларації юридичної особи – платника єдиного податку зазначається лише обсяг доходу, відображення витрат не передбачено.
Враховуючи вищевикладене, позитивне значення курсових різниць від перерахунку іноземної валюти включається до складу доходу юридичної особи – платника єдиного податку третьої групи. Від’ємне значення курсових різниць від перерахунку іноземної валюти не зменшує базу оподаткування єдиним податком.
