Суборенда (інша назва – піднайм) – це передача орендарем об’єкта, який він орендував (найняв), у користування іншій особі, теж за договором оренди. Як би цей договір не називався (договір оренди, договір суборенди, договір найму, договір піднайму), але від цього суть відносин, якій виникають за ним не змінюється – це суборенда (піднайм).
І тут діють свої правила.
Договори суборенди (піднайму) мають обмеженість і підпорядкованість основному договору оренди. Права за договорами суборенди не можуть бути більшими за ті, які виникають за основним договором. Правила договорів суборенди такі:
- здати об’єкт, наприклад, квартиру чи інше житлове чи нежитлове приміщення, не можна без попереднього дозволу основного орендодавця (ч. 1 ст. 774 ЦКУ). Основний договір оренди може взагалі забороняти суборенду – зазначити таку умову є правом орендодавця;
- згода основного орендодавця має бути письмова, так як основний договір – договір оренди укладається у письмовій формі;
- строк договору суборенди не може бути більшим за термін оренди за основним договором (ч. 2. ст. 774 ЦКУ);
- припинення основного договору оренди, наприклад, визнання у судовому порядку недійсним, має наслідком і припинення договору суборенди. Це свідчення підпорядкованості договорів. Як приклад, можна навести постанову ВСУ від 23.01.2018 р. №920/1008/16 та постанову ВСУ від 16.03.2018 р. у справі №910/17082/17.
Таким чином, орендар не має права надати приміщення в суборенду без згоди орендодавця. Навіть у безоплатне користування. Згода потрібне незалежно від того, чи було про це зазначено у договорі оренди.
Найкращі консультації – тепер у Telegram та Viber!
Читайте відповіді «Дебету-Кредиту» на найцікавіші та найактуальніші запитання у популярних месенджерах!
Доступ до цієї консультації можливий лише для передплатників «Дебету-Кредиту». Якщо ви передплатник, будь ласка, авторизуйтесь.
Або оформіть передплату, вартість пакету «Мій асистент» становить лише 122 грн/міс
Передплатити