Ще у листі від 13.06.2006 р. №6421/6/16-1515-26 ДПАУ зазначала: "розповсюдження матеріального носія реклами, який містить у собі інформацію про діяльність підприємства та який не можна використати ні в господарській діяльності, ні по-іншому, крім застосування його як носія (джерела) інформації (наприклад, прайс-листи, рекламні проспекти, брошури, каталоги, буклети тощо), за своєю суттю не підпадає під поняття поставки товарів (робіт, послуг), а тому не є об'єктом оподаткування".
Дійсно, листівки, каталоги, брошури, буклети як раз і відносяться до таких матеріалів. Відповідно, таку роздачу рекламних матеріалів можна оформити актом списання матеріалів на рекламні цілі. Доцільно скласти також наказ керівника, в якому затвердити проведення рекламного заходу та відповідні списання для його потреб.
Оскільки така роздача організовується з рекламною метою, з метою стимулювання продажів – відповідно має прямий стосунок до госпдіяльності підприємства, тож такі запаси вважаються використаними у госпдіяльності підприємства. Відповідно, обов’язку нарахування податкових зобов’язань та складання податкової накладної не виникає.
Звертаємо увагу на такий момент: слід розрізняти рекламні матеріали (друкована продукція (буклети) з інформацією про послуги та про самого СГ, які мають тільки рекламну функцію і більше ні для чого не потрібні (адже сам по собі друкований аркуш паперу не має жодної практичної цінності) та інші ТМЦ, які мають прикладне функціональне призначення (ручки, пакети, посуд, одяг тощо) та можуть роздаватися з рекламною метою.
Перші несуть тільки рекламну інформацію та не можуть бути використані в інший спосіб – адже буклет ніяким чином використати не можна, крім як отримати з нього інформацію. Якщо інформація з буклету не потрібна, буклет буде утилізований.
На відміну від друкованої продукції, товари повсякденного вжитку з нанесеною на них рекламною інформацією (канцтовари, пакети, посуд, одяг, сувеніри тощо) можуть використовуватися за своїм основним функціональним призначенням, не пов'язаним з рекламою. Якщо рекламна інформація споживачу не потрібна, він все одно зможе використовувати предмет за його призначенням. Саме тому безоплатна роздача таких товарів розглядається як їх постачання.
Іншими словами, роздаючи буклети, ми не надаємо отримувачу жодної практичної користі, ми тільки хочемо, щоб отримувач більше знав про наші товари, послуги та про нас самих. Це основна мета роздачі таких матеріалів – прорекламувати себе.
У випадку з роздачею якихось корисних речей (канцтоварів, пакетів, посуду, одягу, сувенірів тощо) ми в першу чергу робимо корисний подарунок, який може бути використаний за прямим призначенням такої речі. І лише у другу чергу така річ несе на собі рекламну інформацію.
Тому лише друга операція розглядається як безоплатне постачання товарів з точки зору оподаткування ПДВ та використання їх в госпдіяльності. Нараховувати ПДВ та складати податкову накладну потрібно лише у другому випадку. На вартість друкованих рекламних матеріалів (буклетів) цього робити не потрібно, адже не можна говорити про постачання рекламних матеріалів – вони самі по собі споживачам не потрібні.
В бухобліку рекламні матеріали списуються до витрат підприємства як витрати на рекламу: Дт 93 Кт 209. Документальне підтвердження – наказ керівника про розповсюдження рекламних матеріалів та акт їх списання.
Податковий кредит з ПДВ визнається на загальних підставах, оскільки витрати на рекламу – це завжди господарська діяльність.
***
Також читайте: Списання рекламних носіїв: що слід врахувати?
Увага!
Тепер ви можете читати бухгалтерські новини від «Дебету-Кредиту» у Telegram та VIBER, а обговорювати їх – у найбільшій групі бухгалтерів на Facebook
Приєднуйтесь і дізнавайтесь найважливіші новини першими!
Доступ до цієї консультації можливий лише для передплатників «Дебету-Кредиту». Якщо ви передплатник, будь ласка, авторизуйтесь.
Або оформіть передплату, вартість пакету «Мій асистент» становить лише 99 грн/міс
Передплатити