За невиплату добових — штраф

Виплата добових витрат є передбаченою трудовим законодавством гарантією для працівників, що скеровуються в службові відрядження. Згідно зі ст. 121 КЗпП (1), працівникам, які скеровуються у відрядження, виплачують: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати на найм житлового приміщення в порядку і розмірах, що встановлюються законодавством. 

Ця сама стаття передбачає, що працівники мають право на відшкодування витрат і одержання інших компенсацій у зв'язку зі службовими відрядженнями. А згідно зі ст. 9 КЗпП, умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно із законодавством України про працю, є недійсними. Отже, на нашу думку, угодою з працівником не може бути передбачено невиплату йому добових витрат. Якщо ж підприємство не виплачує працівникам добові витрати, — це є порушенням трудового законодавства, відповідальність посадових осіб та фізосіб-підприємців за яке у вигляді штрафу від 30 до 100 н. м. д. г. (510 — 1700 грн) передбачена ст. 41 КпАП (2).

Однак, для підприємств, які не належать до бюджетної сфери, законодавство передбачає лише максимальну суму добових, яка може включатися до витрат у податковому обліку і не оподатковується ПДФО. Згідно з пп. 140.1.7 ПКУ (3), така максимальна сума за один календарний день відрядження становить 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року — для відряджень по Україні, та 0,75 розміру відповідної мінімальної заробітної плати — для закордонних відряджень. У 2014 р. ці максимальні норми становлять 243,60 грн на день для відряджень по Україні і 913,50 грн на день при закордонних відрядженнях. Власне, мінімальних чи максимальних розмірів добових витрат, що виплачуються працівникам у небюджетній сфері, законом не встановлено. Таким чином, підприємство може встановити низькі розміри добових витрат (наприклад, 20 — 30 грн на день).

При цьому зі ст. 21 Закону України від 15.09.99 р. №1045-XIV «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» вбачається, що відповідні розміри добових мають бути визначені в колективному договорі, а якщо такий не укладено, — погоджено з профспілковим органом (за наявності профспілок на підприємстві).

До речі, для держслужбовців та інших працівників бюджетної сфери держава, яка, по суті, є роботодавцем, установлює в постанові Кабміну від 02.02.2011 р. №98 доволі низькі розміри добових витрат: для відряджень у межах України — 30 грн на день. Ця сума є в 8,1 разу меншою від дозволеного законом максимального розміру, що відноситься до податкових витрат.

Нагадаємо, що, згідно зі ст. 221, 255 КпАП, протоколи про адмінправопорушення за ч. 1 ст. 41 КпАП складаються посадовими особами Державної інспекції України з питань праці, адмінсправи розглядаються в судовому порядку, відповідно строк давності, згідно зі ст. 38 КпАП, становить 3 місяці з дня вчинення правопорушення. Тому притягнення до відповідальності за невиплату добових у межах строку давності, по суті, можливе лише за наявності скарг працівника.

Звичайно, працівник також має право звернутися до суду (або комісії з трудових спорів) з вимогою виплатити йому добові, якщо підприємство їх не виплачувало. У такому разі, на нашу думку, він має право вимагати виплати добових у розмірах, передбачених відповідним нормативним документом підприємства (положенням про відрядження), за його наявності або ж у розмірі, який йому виплачували за попереднє відрядження, а якщо таких не було, то в розмірі, який виплачували іншим працівникам підприємства такої самої кваліфікації чи посади при їх відрядженні.

Строк звернення до суду або комісії з трудових спорів у таких випадках становить 3 місяці з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення його прав.

Коли йдеться про невиплату добових саме директору, гадаємо, ймовірність притягнення до відповідальності практично нульова, адже шкода (порушення прав працівника у вигляді невиплати йому добових) завдана ним самому собі. Водночас порушення трудового законодавства цим не усувається, а тому радимо при скеруванні у відрядження навіть директора передбачати в наказі про відрядження суму добових, принаймні мінімальну.