Нагадаємо, що час призупинення дії трудового договору з працівником не дає права працівнику на стаж для надання днів щорічної основної відпустки, оскільки це не передбачено ст. 9 Закону про відпустки.
Тож немає законодавчих підстав для нарахування днів копменсації за невикористану відпустку за період, коли працівник не працював з інших причин, ніж передбачено ст. 82 КЗпП та ч. 1 ст. 9 Закону про відпустки.
Проте, працівник має право на всі календарні дні невикористаної відпустки, набуті до призупинення з ним трудового договору. І такі дні відпустки будуть вважатися набутими працівником на 31.12.2023 р. для обчислення компенсації.
Якщо на день проведення остаточного розрахунку з працівником не було чи не вистачило коштів, розрахунок потрібно провести негайно після того, як надійдуть кошти на поточний рахунок і цієї суми вистачає, щоб погасити заборгованість перед працівником, оскільки фінансове становище роботодавця не знімає з нього вини щодо несвоєчасного проведення остаточного розрахунку з працівником.
Законодавством не передбачені конкретні строки розрахунку з працівником, окрім ст. 116 КЗпП, визначено, що остаточний розрахунок має бути проведений у день звільнення. Проте, передбачено, що при проведенні розрахунку в інші строки, ніж передбачено вказаною статтею, роботодавець зобов’язаний виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців (ст. 117 КЗпП).
Тобто в ситуації, що склалася, працівнику потрібно виплатити всі належні йому суми при звільненні, звісно ж після утримання податків та зборів. Крім того, нарахувати та виплатити середній заробіток (також після утриманих з нього ПДФО та ВЗ) за всі дні затримки по день його фактичного розрахунку. Тому, чим довше підприємство зволікатиме з виплатою компенсації, тим більшу суму середньої зарплати доведеться виплатити.
Несвоєчасний розрахунок зі звільненим працівником може призвести до штрафів, а саме:
- посадових осіб роботодавця можуть притягти до адміністративної відповідальності згідно зі ст. 41 КпАП у вигляді штрафу в розмірі від 30 до 100 НМДГ (від 510 до 1 700 грн);
- до роботодавця можуть застосувати фінансову відповідальність у вигляді штрафу згідно зі ст. 265 КЗпП. При затримці розрахунку не більше місяця штраф становитиме 1 МЗП згідно з абз. 8 ч. 2 ст. 265 КЗпП. При затримці виплати більш ніж на один місяць,- штраф 3 МЗП, установленої на момент виявлення порушення, згідно з абз. 3 ч. 2 ст. 265 КЗпП.
Звертаємо увагу, якщо роботодавець не виплатить належних працівникові коштів у день звільнення і середнього заробітку за час затримки розрахунку, то колишній працівник має право звернутися до суду, на підставі ст. 233 КЗпП.
Вищезазначеного штрафу та нарахування середнього заробітку за час затримки під час воєнного стану можна уникнути, якщо роботодавець доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. Проте таке звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов'язку виплатити саму суму розрахункових.
Увага!
Тепер ви можете читати бухгалтерські новини від «Дебету-Кредиту» у Telegram та VIBER, а обговорювати їх – у найбільшій групі бухгалтерів на Facebook
Приєднуйтесь і дізнавайтесь найважливіші новини першими!
Доступ до цієї консультації можливий лише для передплатників «Дебету-Кредиту». Якщо ви передплатник, будь ласка, авторизуйтесь.
Або оформіть передплату, вартість пакету «Мій асистент» становить лише 116 грн/міс
Передплатити