Помилка адреси в наказі на проведення фактичної перевірки: алгоритм дій (аудіоверсія)

Фактична перевірка

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань зокрема дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (пп. 75.1.3 ПКУ).

Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пп. 80.1 ПКУ). Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету (пп. 80.2.7 ПКУ).

Таким чином, фактична перевірки на відміну від документальної проводиться без попереднього попередження платника податків та не охоплює перевірку підприємства в цілому, а обмежується виключно певної господарською ординацією, що перевіряється в межах питань, що слугували підставою для проведення перевірки. 

Допуск до перевірки

Допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення фактичної перевірки здійснюється за умови надання посадовими особами наказу та направлень на проведення перевірки, а також пред’явлення посвідчень.

Вказані документи не є простою формальністю, а заслуговують належної уваги та перевірки, адже неправильність чи некоректність їх складання породжує у платника податків право на недопущення посадових осіб до перевірки (пп.81.1 ПКУ).

Так, наказ на проведення перевірки повинен містити, зокрема, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться. 

Таким чином, зазначення адреси (господарської одиниці) проведення перевірки є обов’язковим реквізитом наказу на проведення фактичної перевірки. Враховуючи зазначене не правильне визначення адреси проведення фактичної перевірки є підставою для недопущення посадових осіб до її проведення. 

Проте слід мати на увазі, що вказані дії не залишаться поза увагою контролюючого органу та можуть слугувати підставою для ініціювання процедури адміністративного арешту майна (пп.94.2.3 ПКУ). А відтак до питання допущення до перевірки слід підійти зважено та надати об’єктивну оцінку усім можливим наслідкам для платника податків в залежності від фактичних обставин. Можливо допуск на перевірку, що призначена з порушенням положень ПКУ, доцільніше використати як підставу для оскарження майбутніх податкових повідомлень – рішень. 

Дії платника у разі помилки в адресі

В нашому випадку контролюючий орган прийшов на перевірку одного суб’єкта господарювання (ТОВ), а фактично потрапив до іншого суб’єкта господарювання (ФОП). 

Оскільки за вказаною у наказі на проведення перевірки адресою ТОВ не провадить свою діяльність, то про проведення вказаної перевірки обізнаним бути не може, а відтак не може надавати будь-які пояснення чи листи до контролюючого органу до моменту отримання відповідного запиту.

В свою чергу, ФОП, який провадить свою діяльність за адресою, що зазначена в наказі на перевірку повинна зазначити контролюючому органу, що не є суб’єктом перевірки, а відтак у платника податків (ФОП) не виникає обов’язку у наданні контролюючому органу будь-яких письмових пояснень чи документів (ст.85 ПКУ). 

Проте можливо доцільним у вказаному випадку з боку ФОП буде демонстрація законності своєї діяльності за вказаною адресою, шляхом ознайомлення податкового органу з даними форми №20-ОПП з зазначенням вказаної адреси, як місце провадження діяльності ФОП, договору оренди приміщення тощо. 

Алгоритм дій платника під час початку фактичної перевірки:

1. Ознайомитись з наказом та направленнями на проведення перевірки. Перевірити відповідність обов’язкових реквізитів у цих документах вимогам ПКУ, а також відповідність пред’явлених посвідчень даним визначеним у направленнях;
2. У разі виявлення помилок, що слугують підставою для недопущення до проведення перевірки здійснити критичний аналіз доцільності використання можливості недопуску на цьому етапі чи використовувати незаконність перевірки як підставу для скасування податкових повідомлень – рішень;
3. У разі прийняття рішення про недопущення до перевірки прийняти участь у складанні відповідного акту, де зазначити законодавчі порушення контролюючого органу, що слугували підставою для прийняття рішення про недопуск;
4. Оскаржити наказ на проведення перевірки в судовому порядку.

Висновки

• Фактична перевірка проводиться виключно за наявності законодавчо встановлених підстав та належним чином складених та вручених наказу та направлень на проведення перевірки; 
• Зазначення адреси (господарської одиниці) в наказі на проведення фактичної перевірки є обов’язковим та помилка в її заповнені може слугувати підставою для недопущення перевіряючих;
• Обов’язок платника податків щодо надання документів та пояснень на вимогу контролюючого органу межах фактичної перевірки виникають у платника податків, який є суб’єктом перевірки та тільки після допуску перевіряючих до перевірки, тобто отримання наказу та направлень.