Чи має право нотаріус вчиняти виконавчий напис на кредитному договорі за чинного правового регулювання?

Відповідно до ст. 87  Закону  «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Зокрема, передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Главою 14 Закону  «Про нотаріат» регламентовано також зміст виконавчого напису, строк пред’явлення виконавчого напису до виконання, Порядок стягнення за виконавчим написом.

У 1999 році  була прийнята постанова КМУ №1172, якою затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

У листопаді 2014 року постановою КМУ №662 внесено зміни до Переліку №1172. Після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» його було доповнено новим розділом такого змісту:

«Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин.

2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями.

Для одержання виконавчого напису додаються:

а) оригінал кредитного договору;

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Чи достатньо включення кредитного договору до Переліку  №1172 для здійснення виконавчого напису нотаріуса?

На нашу думку, включення кредитного договору до Переліку №1172 не дає підстав для вчинення виконавчого напису на ньому, так як Перелік не є тим правовим актом, який може визначати випадки вчинення виконавчих написів, у тому числі й на кредитному договорі.

Закон «Про нотаріат» урегульовує порядок вчинення нотаріальних дій, і не встановлює випадків вчинення виконавчих написів на боргових документах. Перелік №1172, в силу того, що він є підзаконним нормативним актом, також може визначати тільки порядок, процедуру вчинення виконавчих написів. Ототожнювати його із законом, який визначає випадки вчинення виконавчих написів безпідставно.

Подібної позиції дотримується й Вищий адміністративний суд України. В ухвалі від 24 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом фізичних осіб до КМУ про визнання незаконним та скасування п. 1, 2 постанови КМУ №662 (справа №826/20084/14) він дійшов висновку, що Перелік №1172 , через призму п. 19 ч. 1 ст. 34, ст. 87, 88 Закону України "Про нотаріат" врегульовує порядок захисту права, тобто за своєю правовою природою є підзаконним актом процесуального права.

Отже, оскільки законом України не встановлено випадку вчинення виконавчого напису на кредитному договорі, а визначення такого випадку постановою КМУ суперечить приписам основного акту цивільного законодавства – Цивільного кодексу України, то, на нашу думку, у випадку звернення до нотаріуса з вимогою про вчинення виконавчого напису на кредитному договору останній, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 49 Закону «Про нотаріат», повинен відмовити у вчиненні нотаріальної дії, а суд, в свою чергу, який розглядає позов про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, повинен цей позов задовольнити.