Існують певні обмеження щодо застосування податкової соцпільги

Так, є певні випадки обмеження та припинення застосування ПСП.

Відповідно до пп. 169.3.3 ПКУ, податкова соціальна пільга, встановлена для: батьків, які утримують двох чи більше дітей віком до 18 років (пп. 169.1.2 ПКУ), одиноких матерів (батьків), вдів (вдівців) або опікунів, піклувальників, які мають дітей до 18 років (пп. «а» пп. 169.1.3 ПКУ), платників податку, які утримують дітей-інвалідів до 18 років (пп. «б» пп. 169.1.3 ПКУ), — надається до кінця року, в якому дитина досягає 18 років.

Крім того, право на отримання такої ПСП втрачається в разі позбавлення платника податку — фізособи батьківських прав або якщо він відмовляється від дитини чи передає її на державне утримання. Це може бути заклад для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Пільга втрачається незалежно від того, чи береться плата за таке утримання, чи ні. Право на ПСП також втрачається, якщо дитина стає курсантом на умовах повного утримання. У всіх зазначених у цьому абзаці випадках право на пільгу втрачається починаючи з податкового місяця, в якому відбулася відповідна подія.

Надання податкової соціальної пільги для певних категорій фізосіб, які передбачені пп. «в» — «е» пп. 169.1.3 ПКУ (зокрема, учням, студентам, аспірантам, ординаторам, ад'юнктам, інвалідам І або ІІ групи та ін.), припиняється з податкового місяця, наступного за місяцем, у якому платник податку втрачає відповідний статус.

Крім того, податкова соціальна пільга надається включно з урахуванням останнього місячного податкового періоду, в якому платник податку помер або оголошується судом померлим чи визнається судом безвісти відсутнім. ПСП востаннє надається також у місяці звільнення працівника з місця роботи, а також у місяці, коли фізособа втрачає статус резидента (пп. 169.3.4 ПКУ).