Податківці у підкатегорії 107.01.07 ЗІР надали пояснення, що положеннями пп. 9 - 2 розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону про ЄСВ визначено, що, зокрема, фізичні особи – підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, які призвані на військову службу під час мобілізації або залучені до виконання обов’язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, або за контрактом, на весь строк їхньої військової служби звільняються від виконання своїх обов’язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону про ЄСВ, якщо вони не є роботодавцями.
Обов’язки платників єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування визначені ч. 2 ст. 6 Закону про ЄСВ, до яких належать, зокрема:
- своєчасне та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплата єдиного внеску до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску;
- подання звітності, у тому числі про основне місце роботи працівника, про нарахування єдиного внеску в розмірах, визначених відповідно до Закону про ЄСВ, у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку) до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки та порядку, встановлені ПКУ).
Відповідно до ПКУ, зокрема, фізичні особи – підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, які є роботодавцями подають різні види звітності – за себе та за найманих працівників, а також мають різні терміни сплати єдиного внеску за себе та за найманих працівників.
Згідно з нормами Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449, фізична особа – підприємець по відношенню до себе є одночасно як страхувальником, так і застрахованою особою. По відношенню ж до найманих працівників фізична особа – підприємець є виключно страхувальником.
Страхувальники – роботодавці та інші особи, які відповідно до Закону про ЄСВ зобов’язані сплачувати єдиний внесок (п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону про ЄСВ).
Застрахована особа – фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок (п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону про ЄСВ).
Отже, законодавством чітко визначено, що наймані працівники набувають статусу застрахованих осіб за умови сплати за них єдиного внеску (страхувальником).
Водночас, на відміну від фізичних осіб – підприємців, наймані працівники не можуть бути страхувальниками по відношенню до себе.
У разі мобілізації/укладення контракту фізичної особи – підприємця, яка є роботодавцем, для неї:
- страхувальником – є підрозділ сил безпеки й оборони України, в якому проходить військову службу така фізична особа – підприємець. В розумінні Закону про ЄСВ це не є основним місцем роботи (з 01.10.2025 з ч. 6 ст. 4 Закону про ЄСВ прибрали умову щодо необхідності мати основне місце роботи), проте, такий страхувальник (нараховує грошове забезпечення) є в переліку роботодавців, визначених у п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону про ЄСВ;
- застрахована особа – є сама фізична особа – підприємець.
З огляду на зазначене, фізична особа – підприємець, у тому числі та, яка обрала спрощену систему оподаткування, яка є роботодавцем, з 01.10.2025 р. не має обов’язку щодо сплати єдиного внеску та подання обов’язкової звітності за себе за період військової служби, якщо роботодавець (перелік роботодавців визначений у п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону про ЄСВ) сплатив за таку особу страховий внесок у розмірі не меншому від мінімального страхового внеску.