Виконання квоти працевлаштування згідно з вимогами Закону про зайнятість

Статтею 14 Закону про зайнятість визначено вичерпний перелік категорій громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню. До них, зокрема, належить молодь, яка закінчила або припинила навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах, звільнилася з строкової військової або альтернативної (невійськової) служби (протягом шести місяців після закінчення або припинення навчання чи служби) і яка вперше приймається на роботу. Частина 2 ст. 14 Закону про зайнятість вимагає від роботодавців із чисельністю штатних працівників понад 20 осіб визначати квоту, яка становить 5 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників за попередній календарний рік, та працевлаштовувати громадян зазначених категорій у розмірі визначеної роботодавцем квоти.

Таким чином, щоб особа, яка закінчила вищий навчальний заклад, мала право на працевлаштування у межах квоти, мають виконуватися дві умови:

1) така особа має вперше працевлаштовуватися на роботу;

2) прийняття на роботу має відбутися впродовж півроку з дати закінчення ВНЗ.

Виходячи із суті запитання, особа закінчила навчальний заклад понад 6 місяців тому, на працевлаштування у межах квоти вона права не має, тому не важливо, чи вона працевлаштовується вперше, чи ні, бо виконуватися повинні обидві умови одночасно.

Якщо підприємство-роботодавець не може самостійно знайти громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, щоб виконати власну квоту, воно додатково може звернутися за сприянням для працевлаштування цієї категорії громадян до Фонду зайнятості. Це не є обов'язковим, проте якщо підприємство ще не прийняло на роботу необхідну кількість осіб, які мають додаткові гарантії у працевлаштуванні, і при цьому надає необґрунтовані відмови у працевлаштуванні таких осіб, на нього може бути накладено штрафні санкції у двократному розмірі мінімальної зарплати, встановленої на момент виявлення порушення за кожну таку відмову (ч. 2 ст. 53 Закону про зайнятість).

Мінпраці затвердило звіт за формою №3-ПН «Iнформація про попит на робочу силу (вакансії)». У цьому звіті окремим пунктом зазначають кількість вакансій, на які можуть бути працевлаштовані громадяни, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, та за потреби проставляють категорії таких громадян. Форму подають за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансій.

Якщо ж особі із зазначеної категорії (зокрема і студенту, який закінчив ВНЗ) буде надано статус безробітного та вона за скеруванням Фонду зайнятості буде працевлаштована на нове робоче місце строком не менш ніж на два роки, то роботодавцю будуть компенсовані фактичні витрати у розмірі єдиного соціального внеску за відповідну особу за місяць, за який його сплачено (ст. 26 Закону про зайнятість). Порядок компенсації роботодавцям витрат у розмірі ЄСВ на загальнообов'язкове державне соціальне страхування затверджено постановою КМУ від 15.04.2013 р. №347. Якщо працівника, за якого виплачувалася компенсація з ЄСВ, буде звільнено з ініціативи роботодавця або за згодою сторін до закінчення дворічного строку з дня працевлаштування, сума виплачених коштів повертається у повному обсязі. Або на його робоче місце за скеруванням територіального органу Фонду зайнятості у межах дворічного строку має бути працевлаштований інший безробітний.