Сплата ЄСВ ФОПом, якщо на основному місці роботи не подано об’єднаний звіт

Основна ознака – сплата ЄСВ

Відповідно до ч. 6 ст. 4 Закону про ЄСВ, ФОП, в тому числі на ЄП, які мають основне місце роботи, звільняються від сплати за себе ЄСВ за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі не менше мінімального страхового внеску.

Така норма запрацювала з січня 2021 р. завдяки змінам, внесеним до Закону про ЄСВ Законом №592-IX.

Також там зазначено, що ФОП можуть бути платниками ЄСВ за умови самостійного визначення за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі менше мінімального страхового внеску, бази нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума ЄСВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Тобто, якщо роботодавець за основним місцем роботи у відповідних місяцях сплатив суму ЄСВ в розмірі менше мінімального, ФОП має право доплатити ЄСВ за ці місяці. 

Варто сказати, що згідно з пп. 12 ч. 1 ст. 1 Закону про ЄСВ, основне місце роботи - місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору, та визначене ним як основне згідно з поданою заявою (до відкликання) та відомостями, що обліковуються в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру на її підставі.

З наведеного вище випливає, що ФОП може не платити за себе ЄСВ, якщо роботодавець за основним місцем роботи працівника, який є в той самий час ФОПом, сплатив за нього ЄСВ.

Повторимося – мова в Законі про ЄСВ йде про сплату ЄСВ. Надання зазначеної пільги не прив’язано до подання роботодавцем звітності з ЄСВ.

Щодо подання роботодавцем звітності з ЄСВ

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону про ЄСВ, платник ЄСВ (в даному випадку - роботодавець) зобов’язаний подавати звітність, у тому числі про основне місце роботи працівника, про нарахування єдиного внеску в розмірах, визначених відповідно до цього Закону, у складі звітності з ПДФО (ЄП) до податкового органу за основним місцем обліку платника ЄСВ у строки та порядку, встановлені ПКУ. 

На сьогодні такою звітністю є Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, форма якого і Порядок його заповнення затверджені Наказом Мінфіну № 4.

У просторіччі такий Податковий розрахунок називають об’єднаним звітом.

Поряд з цим, зазначимо, що згідно з ч. 4 ст. 20 Закону про ЄСВ на кожну застраховану особі (в тому числі на фізособу, яка зареєстрована ФОП і має основне місце роботи) в Реєстрі застрахованих осіб наводиться інформація про розмір ЄСВ за відповідний місяць, суму сплаченого ЄСВ за відповідний місяць, відомості про трудову діяльність (про прийняття на роботу), інформація про основне місце роботи тощо.

Згідно з ч. 2 ст. 20 Закону про ЄСВ, персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.

З наведеного випливає, що навіть, якщо роботодавець нарахував і сплатив за фізособу ЄСВ, але не подав об’єднаного звіту, у Реєстрі застрахованих осіб буде відсутня інформація про сплату ЄСВ за фізособу. Це по суті означатиме, що, по-перше, відповідні місяці не зарахуються до страхового стажу ФОП. По-друге, наявна в ПФУ інформація свідчитиме, що ЄСВ за ці місяці не сплачено і ФОП має самостійно сплати ЄСВ за такі місяці.

У будб-якому разі, припускаємо, що податкова служба вимагатиме сплати ФОП за ці місяці ЄСВ. 

Що робити ФОП в зазначеній ситуації?

На жаль, нормативними документами ця ситуація не врегульована. Наприклад, ФОП може подати пояснення (заперечення) податковій, в якому зазначити, що згідно з нормами Закону про ЄСВ, єдиною ознакою, за якою ФОП не повинен сплачувати ЄСВ, є факт сплати ЄСВ роботодавцем за основним місцем роботи фізособи. ФОП не повинен якимось чином відслідковувати, чи подав роботодавець звіт, чи ні.

Але тоді постане інше питання: а на підставі чого ФОП вирішив, що роботодавець сплатив за нього ЄСВ, яким документом він може підтвердити факт такої сплати? 

Дивимося консультації податкової.

Наприклад, відповідь на питання в підкатегорії 201.04, ЗІР: «Чи повинні самозайняті особи, з метою звільнення від сплати ЄВ за себе, повідомляти контролюючі органи, що мають основне місце роботи, де за них було сплачено страховий внесок у розмірі не менше мінімального?».

Податкова відповідає, що відповідно до ст. 20 Закону про ЄСВ контролюючим органам з метою перевірки правильності нарахування, обчислення, повноти і своєчасності сплати ЄСВ надається доступ до персоніфікованих відомостей про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески. Таким чином, фізичні особи – підприємці або особи, які провадять незалежну професійну діяльність, не повинні повідомляти про факт сплати за них ЄСВ роботодавцем.

Тобто, про факт сплати роботодавцем ЄСВ ФОП не повинен додатково повідомляти податкову. Чи повинен він при цьому мати інформацію про сплату роботодавцем ЄСВ, в нормативних документах нічого не сказано.

Наприклад, ФОП може отримати від роботодавця довідку з інформацією про сплату ЄСВ, з прикладеною до довідки копією платіжного документа про перерахування ЄСВ. 

Таку довідку, як підтвердження факту сплати ЄСВ роботодавцем, ФОП може надати податковій.

Але, знову-таки, від того, що у ФОП на руках буде довідка роботодавця про сплату ЄСВ, така інформація про сплату ЄСВ не з’явиться в Реєстрі застрахованих осіб.

Оскільки, повторимося, нормативними документами розглядувана ситуація не врегульована, рекомендуємо звернутися до податкової для отримання індивідуальної податкової консультації.

Самостійна сплата ЄСВ

Оскільки довести факт сплати роботодавцем ЄСВ може бути проблематично, ФОП може вирішити самостійно сплатити ЄСВ в розмірі не менше мінімального, за всі місяці, протягом яких роботодавець не подавав об’єднану звітність.

При цьому варто мати на увазі, що якщо ФОП мав ще місце роботи за сумісництвом, де отримував зарплату менше мінімального розміру і за нього сплачувався ЄСВ менше мінімального розміру, така сума сплаченого роботодавцем ЄСВ не зменшуватиме суму ЄСВ, яку ФОП має сплатити як підприємець. Адже подібне зарахування можливо при сплаті ЄСВ менше мінімального розміру тільки за основним місцем роботи, згідно з ч. 6 ст. 4 Закону про ЄСВ.