Сплата ЄСВ під час локдауну

Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону про ЄСВ визначено, що базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону про оплату праці, та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону про ЄСВ, єдиний внесок для роботодавців встановлюється у розмірі 22% до визначеної ст. 7 Закону про ЄСВ бази нарахування єдиного внеску.

У разі, якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

Тобто, якщо зарплата працівника за місяць, в якому була "карантинна" відпустка менший за мінімальну зарплату, то ЄСВ потрібно донарахувати, розрахувавши різницю між мінімальною зарплатою і фактично нарахованою зарплатою за місяць.

Виплачена одноразова матеріальна допомога працівникам до загального доходу, на який нараховується ЄСВ, не включається, тому що згідно з п. 3.2 розділу ІІІ Інструкції №5 така допомога прирівнюється до допомоги по частковому безробіттю та відноситься до інших виплат, що не належать до фонду оплати праці, тому сума допомоги по частковому безробіттю, яка перераховується роботодавцю Фондом на випадок безробіття для виплати застрахованим особам, не включається до бази нарахування ЄСВ, відповідно у Звіті з ЄСВ не відображається.