Колективний договір не може відміняти обов’язок роботодавця сплачувати кошти профспілкам

Запитання: Держпідприємство складає фінансовий план та погоджує з органом управління. Прибуток розподіляється по фондах, у т.ч. і у фонд соціально-культурного розвитку. За фактом підприємство отримує низький прибуток та не має фінансової можливості відраховувати кошти до цього фонду. Первинна профспілка організації посилається на ст. 44 Закону про профспілки, де встановлений обов’язок сплачувати відповідні кошти. У колдоговорі передбачено відрахування за наявності фінансової можливості підприємства. Якими нормативними документами повинен керуватися бухгалтер у цьому випадку?

Відповідь:

Відповідно до ст. 250 Кодексу законів про працю України, яка визначає, що власники або уповноважені ними органи зобов'язані відраховувати кошти первинним профспілковим організаціям на культурно-масову, фізкультурну та оздоровчу роботу в розмірах, передбачених колективними договорами та угодами, але не менше ніж 0,3 відсотка фонду оплати праці відповідно до Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності".

Відповідно до ст. 44 Закону про профспілки роботодавці зобов'язані відраховувати кошти первинним профспілковим організаціям на культурно-масову, фізкультурну і оздоровчу роботу в розмірах, передбачених колективним договором та угодами, але не менше ніж 0,3 відсотка фонду оплати праці з віднесенням цих сум на валові витрати, а у бюджетній сфері - за рахунок виділення додаткових бюджетних асигнувань.

Водночас, слід враховувати, що норми і положення статті 44 зазначеного Закону застосовуються у порядку та розмірах, встановлених КМУ, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів та бюджету Фонду соціального страхування України, згідно із Законом України “Про Державний бюджет України на 2016 рік” від 25.12.2015 р. N 928-VIII. Втім, це стосується лише підприємств, які фінансуються із бюджету.

Щодо колективного договору, то він укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів працівників та роботодавців (ст. 1 Закону України від “Про колективні договори і угоди”).

Загалом, суди виходять з позиції, що згідно із статтями 249, 250 КЗпП України, ст. 42, 44 Закону України „Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" власник або уповноважений ним орган зобов'язаний сприяти створенню належних умов для діяльності первинних профспілкових організацій, що діють на підприємстві в порядку, передбаченому колективним договором (Апеляційний суд Донецької області, ухвала від 06 вересня 2007р справа №22ац-830/2007).

Проте сам колективний договір не може змінювати вимоги закону, передбачені приписами ст. 250 КзпП та ст. 44 Закону про профспілки, щодо обов’язку власника чи роботодавця щодо сплати коштів первинним профспілкам.

Тому, на нашу думку, вимога колективного договору про сплату коштів первинним профспілкам лише за наявності фінансової можливості підприємства не передбачена законом, а отже ставить працівників підприємства у гірше положення, ніж передбачено законом, що вказує на нікчемність такої умови. І бухгалтеру слід керуватись саме приписами Закону, а не умовами колективного договору.