Компенсація втраченої зарплати за день, який визнано вихідним, не нараховується

Частиною першою ст. 35 Закону України від 18.01.2001 р. №2240-ІІІ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» визначено, що допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати, у разі настання в неї страхового випадку.

Відповідно до п. 20 Порядку обчислення середньої заробітної плати для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. №1266, сума страхових виплат застрахованій особі для розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності розраховується шляхом множення суми денної виплати на кількість днів, які підлягають оплаті за графіком роботи підприємства, установи, організації (структурного підрозділу підприємства, установи, організації або за індивідуальним графіком роботи).

Якщо на підприємстві робочий день за рекомендацією Кабінету Міністрів України було перенесено на інший день, то цей день вважається вихідним днем.

Враховуючи вищезазначене, працівнику, за період його тимчасової непрацездатності, що припала на день, який згідно з наказом по підприємству визнано днем відпочинку, допомога по тимчасовій непрацездатності (компенсація втраченої заробітної плати) не нараховується.

У випадку коли тимчасова непрацездатність працівника припала на день, який згідно з наказом по підприємству визнано робочим днем, допомога по тимчасовій непрацездатності за цей день надається на загальних підставах.