Використання авто засновника на підприємстві

Використати авто засновника у господарській діяльності підприємства можна шляхом взяття в оренду або оформити як додатковий вклад без збільшення СК.

Варіант І. Оренда автомобілю

Відповідно до п. 1 ст. 2  Закону №2269 орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Договір оренди на автомобіль підприємство з фізичною особою оформляє письмово згідно зі ст. 799 ЦКУ. При цьому, такий договір оренди підлягає нотаріальному посвідченню (незалежно від місця реєстрації автомобіля) інакше договір також можуть визнати нікчемним.

В договорі має бути все детально описано всі характеристики автомобіля, колір, рік випуску, марка, номер, технічний стан, строки оренди, розмір та періодичність орендної плати, форма оплати та інше. 

На орендаря також покладається обов’язок підтримувати транспортний засіб у належному технічному стані. При цьому орендар повністю несе витрати, пов’язані з використанням такого автомобіля, в тому числі зі сплатою податків та інших платежів (ст. 801 ЦКУ).

Після підписання договору складається акт прий¬мання-передачі автомобіля в оренду.

В бухгалтерському обліку відповідно до п. 8 П(С)БО 14 під час підписання акту прийому-передачі орендар зараховує орендований автомобіль на забалансовий рахунок 01 «Орендовані необоротні активи» за вартістю, зазначеною в договорі оренди.

Облік отриманих в оренду активів здійснюється за видами активів. Оскільки орендовані основні засоби не є власністю підприємства та не перебувають на його балансі, то відповідно і амортизація на них не нараховується.

Дохід у вигляді орендної плати (який зазначається в договорі) від здачі в оренду автомобіля є оподатковуваним доходом фізичної особи відповідно до пп. 164.2.5 ПКУ. При цьому нарахувати і сплачувати суму податку до бюджета має підприємство (орендар) за ставкою18 % від суми доходу, отриманого у вигляді орендної плати. Також ця сума відображається у формі №1 ДФ за ознакою доходу «127». Крім того, утримується ВЗ у розмірі 1,5%. ЄСВ з оренди транспортного засобу не нараховується. Аналогічна думка з цього приводу зазначена у листі ПФУ від 10.08.2011 р.  №16534/03-20.

Що стосується витрат на утримання автомобіля вони теж покладаються на орендаря, тому вартість витрат з утримання об’єкта оренди, яку сплатив орендар, не буде доходом фізичної особи-орендодавця. А у випадку, якщо такі витрати здійснить орендодавець з подальшою їх компенсацією орендарем, то у фізичної особи-орендодавця виникне оподатковуваний дохід у вигляді додаткового блага (пп. «г» пп. 164.2.17 ПКУ) який підлягає оподаткуванню ПДФО за ставкою 18%. Такий дохід підприємство-орендар має відобразити у формі №1 ДФ за ознакою доходу «126».

Варіант ІІ. Додатковий вклад без збільшення СК

При отриманні безоплатних активів у підприємства виникає дохід (п. 5 П(С)БО 15). Враховуючи класифікацію доходів, визначену у п. 7 П(С)БО 15, безоплатно отримані активи потрапляють до складу інших доходів, не пов’язаних з операційною діяльністю підприємства (Кт 745 «Дохід від безоплатно отриманих активів» або Кт 746 «Інші доходи»).

Доходи, згідно з п. 3 НП(С)БО 1,  це збільшення активів або зменшення зобов’язань, що приводить до збільшення власного капіталу (крім його збільшення за рахунок внесків власників). Дохід визнається при збільшенні активу або зменшенні зобов’язання, що зумовлює збільшення власного капіталу (крім збільшення капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена (п. 5 П(С)БО 15).

Згідно Інструкції №291 інший вкладений засновниками підприємств (крім акціонерних товариств) капітал, що перевищує статутний капітал, інші внески тощо без рішень про зміни розміру статутного капіталу потрапляють саме до додаткового капіталу. І обліковується такий вид капіталу підприємства за  субрахунком 422 «Інший вкладений капітал» (який належить до групи рахунку 42 «Додатковий капітал»). За кредитом субрахунку 422 відображають збільшення додаткового капіталу, а за дебетом — його зменшення.

Наразі ст. 18 Закону №2275 прямо не передбачено можливості для учасників ТОВ робити додаткові внески без збільшення статутного капіталу. Але і заборони на такі внески немає. 

І хоча у пп. 2 ст. 30 Закону №2275 наразі немає прямої норми про те, що  установлення розміру, форми та порядку внесення учасниками додаткових вкладів належить до компетенції зборів товариства,  але є п. 4 ст. 30 даного Закону, за яким  до виключної компетенції загальних зборів учасників статутом товариства також може бути віднесено вирішення інших питань.

Тому, слід скликати загальні збори, на якому прийняти рішення про необхідність внесення додаткових внесків учасників ТОВ без збільшення статутного капіталу, й визначити вид внесків, суми, а також строк їх внесення. Зафіксувати таке рішення слід у протоколі загальних зборів.

Оскільки ці внески здійснюються понад суму статутного капіталу, жодної реєстрації такого рішення робити не потрібно. Не укладаються при цьому і договори позики або дарування між засновником і підприємством-отримувачем.

Отримані ОЗ від засновника у вигляді додаткового вкладу без збільшення СК підлягають оприбуткуванню та подальшій амортизації.

Отримання такого внеску до збільшення податку на прибуток не призводить.

Об’єкт оподаткування ПДВ визначений ст. 185 ПКУ. Тому, якщо у якості додаткових внесків вносяться товари/послуги, то це є постачання, хоча і безоплатне (внески засновників/учасників понад суму статутного капіталу не передбачають компенсації). Отже, така операція оподатковуватиметься ПДВ. Аналогічна думка з цього приводу зазначена у листі ДФС від 08.05.2019 р. №2045/6/99-99-15-02-02-15/ІПК.

Оскільки, засновник ані при безоплатній передачі, ані при додатковому внеску без збільшення СК не отримує ніякої вигоди, то і сплачувати ПДФО та ВЗ не потрібно.