Дистанційна робота, робота з нефіксованим часом та гнучкий режим роботи у 2026 році (аудіоверсія)

Оформлення дистанційної роботи у 2026 році

Відповідно до Кодексу законів про працю України, дистанційна робота - це форма організації праці, за якої робота виконується працівником поза робочими приміщеннями чи територією роботодавця, в будь-якому місці за вибором працівника та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій. У разі запровадження дистанційної роботи працівник самостійно визначає робоче місце та несе відповідальність за забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці на ньому. При дистанційній роботі працівник розподіляє робочий час на власний розсуд, на нього не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку, якщо інше не визначено трудовим договором.

При цьому загальна тривалість робочого часу не може перевищувати норм, установлених законом. Відповідно до Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», у період дії воєнного стану сторони за згодою визначають форму трудового договору (письмово або усно). У разі виникнення загрози збройної агресії дистанційна робота може запроваджуватися наказом роботодавця без обов’язкового укладення письмового договору.

Варто зазначити, що пропозиція про запровадження дистанційної роботи може виходити як від роботодавця, так і від працівника. В наказі обов’язково має бути зазначено дату, з якої запроваджено дистанційний формат роботи; строк (наприклад, на час воєнного стану, або визначений термін); спосіб комунікації та порядок звітування працівника про виконану роботу.

Працівник має бути ознайомлений з наказом протягом двох днів з дати прийняття такого наказу. Працівнику гарантується час відпочинку, коли він не зобов’язаний відповідати на повідомлення та дзвінки керівника.  При здійсненні перевірки, Держпраці звертає увагу на період відключення: у договорі чи наказі обов'язково має бути прописано час для відпочинку працівника.

Також важливою при перевірці є наявність шкідливих факторів: дистанційна робота суворо заборонена, якщо посада передбачає наявність небезпечних чи шкідливих виробничих факторів. Обов’язково перевірці підлягає ведення табелю робочого часу.

Варто зауважити, що якщо роботодавець забезпечує працівника технікою для дистанційної роботи (що обов’язково зазначається в наказі), то має бути проведений інструктаж (під підпис) з охорони праці та пожежної безпеки щодо використання наданого або рекомендованого обладнання.

Гнучкий режим робочого часу

Відповідно до Кодексу законів про працю України, гнучкий режим робочого часу - це форма організації праці, за якою допускається встановлення іншого режиму роботи, ніж визначений правилами внутрішнього трудового розпорядку, за умови дотримання встановленої денної, тижневої чи іншої, встановленої на певний обліковий період (тиждень, місяць, квартал, рік тощо), норми тривалості робочого часу.

Гнучкий режим робочого часу передбачає:

• фіксований час, протягом якого працівник обов’язково повинен бути присутнім на робочому місці та виконувати свої посадові обов’язки, при цьому може передбачатися поділ робочого дня на частини;
• змінний час, протягом якого працівник на власний розсуд визначає періоди роботи в межах встановленої норми тривалості робочого часу;
• час перерви для відпочинку і харчування.

Це має бути чітко зазначено в наказі керівника та буде перевірятися контролюючими органами при проведенні перевірки. Гнучкий режим робочого часу може встановлюватися: за заявою працівника з прийнятними для нього часовими межами графіка роботи без дотримання вимог щодо повідомлення працівника не пізніше ніж за два місяці про зміну режиму роботи, роботодавцем - у разі виробничої необхідності з обов’язковим повідомленням працівника не пізніше ніж за два місяці про зміну режиму роботи.

Гнучкий режим часу дозволяє поєднувати офісну роботу з дистанційною. Оформлення гнучкого режиму здійснюється за заявою працівника та відповідним наказом керівника підприємства.  Обов’язково перевірці підлягає ведення табелю робочого часу. Запровадження гнучкого режиму робочого часу не тягне за собою змін у нормуванні, оплаті праці та не впливає на обсяг трудових прав працівників. 

Робота з нефіксованим робочим часом

Відповідно до Кодексу законів про працю України, трудовий договір з нефіксованим робочим часом - це особливий вид трудового договору, умовами якого не встановлено конкретний час виконання роботи, обов’язок працівника виконувати яку виникає виключно у разі надання роботодавцем передбаченої цим трудовим договором роботи без гарантування того, що така робота буде надаватися постійно, але з дотриманням умов оплати праці.

Роботодавець, який використовує працю менше ніж 10 працівників, може укладати не більше одного трудового договору з нефіксованим робочим часом.  При трудовому договорі з нефіксованим робочим часом обов’язково письмово фіксуються часові інтервали, коли працівника можуть викликати на роботу та строки попередження про це. Трудовий договір з нефіксованим робочим часом оформлюється у воєнний час за заявою працівника та відповідним наказом керівника підприємства. У мирний час укладається письмовий трудовий договір.

Варто зауважити, заробітна плата виплачується за фактично виконану роботу (відпрацьований час). При цьому мінімальна тривалість робочого часу працівника становить 32 години. Якщо працівник протягом місяця виконував роботу менше 32 годин або не працював зовсім – йому виплачується заробітна плата із розрахунку за 32 години робочого часу. Ведення табелю робочого часу при роботі з нефіксованим робочим часом обов’язкове.

Висновки

Дистанційна робота - це форма організації праці, за якої робота виконується працівником поза робочими приміщеннями чи територією роботодавця, в будь-якому місці за вибором працівника та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій.

Гнучкий режим робочого часу - це форма організації праці, за якою допускається встановлення іншого режиму роботи, ніж визначений правилами внутрішнього трудового розпорядку, за умови дотримання встановленої денної, тижневої чи іншої, встановленої на певний обліковий період норми тривалості робочого часу.

Трудовий договір з нефіксованим робочим часом - це особливий вид трудового договору, умовами якого не встановлено конкретний час виконання роботи, обов’язок працівника виконувати яку виникає виключно у разі надання роботодавцем передбаченої цим трудовим договором роботи без гарантування того, що така робота буде надаватися постійно, але з дотриманням умов оплати праці.