Як звільнити водія-втікача?

Які подальші дії підприємства? Як звільнити працівника?

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП, прогулом вважається відсутність на роботі, в тому числі така відсутність більше трьох годин протягом робочого дня, без поважних причин.

Якщо працівник не з’являється на роботі декілька днів поспіль і з ним або з його родичами не вдається встановити зв’язок, тоді необхідно відвідати працівника вдома. До відвідання доцільно залучити декількох осіб, у т.ч. представника трудового колективу. Результат відвідування оформлюється актом.

Також буде доречним до всього зібраного пакету документів долучити роздруківку повідомлення, надісланого водієм через месенджер про відмову про продовження відрядження та повернення на роботу, якщо воно було отримане. Саме повідомлення потрібно зберігати в електронному вигляді у месенджері, в якому воно було отримане.

Тож якщо причини відсутності працівника не з’ясовано або з’ясовано, але виникають сумніви щодо правдивості пояснень працівника, слід вжити додаткових заходів щодо документального оформлення доказів відсутності. Звісно, можна й надалі не звільняти працівника, а продовжувати ставити в табелі «неявка з нез’ясованих причин» та писати листи, якщо у роботодавця хитка доказова база для проведення звільнення. Не можна звільнити працівника за прогул у період його відсутності, враховуючи, що такий працівник не з’явився на роботі протягом тривалого часу (наприклад, понад два тижні), та жодних відомостей про місце його перебування та причини прогулу роботодавець не має.

Детально про звільнення за прогул та про документальне оформлення ми писали тут та тут.

Оскільки прогул є порушенням трудової дисципліни, за його вчинення працівник може бути притягнений до дисциплінарної відповідальності та підданий стягненню у вигляді догани або звільнення (ст. 147 КЗпП).

Тож якщо роботодавець прийняв рішення про звільнення, то оформлюється наказ про звільнення за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП. І обов’язково роботодавець у день звільнення має провести остаточний розрахунок при звільненні за ст. 116 КЗпП з дотриманням умов викладених у ч. 1 ст. 47 КЗпП.

Що робити з підзвітними коштами за попередній період?

У разі, якщо по субрахунку 3721 виникла дебіторська заборгованість працівника, то сума нарахованих підзвітних коштів та неповернутих в строк включається до оподатковуваного доходу фізособи (пп. 164.2.11 ПКУ). Тож, в даній ситуації, сума податку утримується за рахунок останньої виплати оподатковуваного доходу під час проведення остаточного розрахунку. А у разі недостатності суми такого доходу непогашена частина податку включається до податкового зобов'язання платника податку за наслідками звітного (податкового) року. 

Детальніше про це - тут.

Якщо ситуація протилежна, тобто по субрахунку 3721 виникла кредиторська заборгованість, то суму коштів, яку винен роботодавець працівнику, треба буде повернути під час проведення остаточного розрахунку при звільненні працівника.

Оскільки, згідно з ст. 47 КЗпП роботодавець зобов’язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні та провести з ним розрахунок у строки, визначені ст. 116 КЗпП, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Сама ж ст. 116 КЗпП каже, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства провадиться в день звільнення. Також це стосується і підзвітних сум, бо це трудові відносини  і право працівника на відшкодування витрат на відрядження передбачено ст. 121 КЗпП.

Пам’ятайте, що для відшкодування працівнику коштів, витрачених у відрядженні, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення (ст. 233 КЗпП).