Компенсація витрат при роз’їзному характері роботи

Ситуація: Водії, які мають роз’їзний характер робіт, прибули на пункт завантаження товару, пройшли митні оформлення та стали в електронну чергу на виїзд за кордон. Очікування своєї черги триває понад 10 днів, тому керівництво вирішило, щоб водії повернулися на постійне робоче місце, аби уникнути простоїв.

Відповідь: 

Згідно з розділом І Інструкції №59, службові поїздки працівників, постійна робота яких проходить у дорозі або має роз’їзний (пересувний) характер, не вважаються відрядженнями, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором, трудовим договором (контрактом) між працівником і власником (або уповноваженою ним особою/керівником).

Зазначимо, що для приватних підприємств Інструкція №59 є допоміжним документом.

На підприємстві колективним договором (чи іншим локальним документом) має бути визначено, чи вважаються службові поїздки працівників в інші населені пункти службовим відрядженням або роботою, що має роз’їзний (пересувний) характер.

Зважаючи на ситуацію, розуміємо, що на підприємстві колдоговором (чи іншим локальним документом) вже визначено, що водіям встановлено роз’їзний характер, а отже, це не є відрядженням, тому відшкодування витрат на проїзд до місця роботи водію слід розглядати як компенсаційні виплати, що включаються до складу заробітної плати і оподатковуються за ставкою 18%, визначеною пп. 167.1 ПКУ.

Аналогічна думка зазначена у роз’ясненні ДПС у Дніпропетровській області від 06.09.2022 р.

Враховуючи зазначене, вважаємо, що підприємство вправі відшкодувати працівнику витрати на придбання квитків (за себе та колегу, що не пов’язані з відрядженням) на проїзд до місця роботи з обов’язковим оподаткуванням такої суми ПДФО та ВЗ.