Право працівника на декілька місць роботи

Частиною 2 ст. 21 КЗпП працівнику надається право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Згідно з ст. 102-1 КЗпП сумісництвом вважається виконання працівником, крім основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у роботодавця - фізичної особи.

Тож законодавством не обмежується кiлькiсть пiдприємств, установ, органiзацiй, де працiвник може працювати за сумiсництвом. Тому він може працювати на одному, двох або бiльше пiдприємствах. 

Втім, роботодавці можуть встановити такі обмеження внутрішніми розпорядженнями або узгодити їх у колективному чи в трудовому договорах (так само, як і встановити обов’язок працівників повідомляти про наявність чи відсутність інших місць роботи). 

Оформлення на роботу працівника за місцем роботи за сумісництвом нічим не відрізняється від оформлення за основним місцем роботи

Тобто працівник пише заяву про прийняття його на відповідну посаду за місцем роботи за сумісництвом на неповний робочий день з оплатою праці пропорційно до відпрацьованого часу.

Та подає такі документи:

• копію паспорта, ідентифікаційного коду;
• документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію) (за наявності);
• документ про стан здоров’я (за наявності);
• інші документи (наприклад, якщо особа військовозобов’язана– військовий квиток, тощо).  

Роботодавець, в свою чергу, видає відповідний наказ, укладає трудовий договір (згідно зі ст. 23 КЗпП, його може бути укладено: на невизначений термін (безстроковий), на певний строк чи на час виконання певної роботи) та подає повідомлення про прийняття на роботу до податкової, якщо працівник приймається не на керівну посаду. Це є вимогами ч. 3 ст. 24 КЗпП.

Та не забуваємо відобразити прийняття на роботу в Додатку 5 єдиної звітності з ПДФО, ВЗ та ЄСВ у відповідному кварталі.

Тепер щодо тривалості роботи за сумісництвом, тобто, скільки годин сумісник може працювати за кожним місцем роботи. 

Раніше тривалість робочого часу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій визначалася постановою 245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організації». Зокрема, пп. 2 Постанови №1306). 

Отже, наразі підзаконного нормативного документу, який би визначав правила застосування праці сумісників, в Україні не існує (а всі роз’яснення, які надавалися Дерпраці, Мінсоцполітики або навіть Мінекономіки з посиланням на норми постанови №245, застаріли)). 

Тим не менш, цікавість контролерів щодо тих, хто має кілька роботодавців, це не притупило. Так, мати кілька робочих місць або приймати на роботу тих, хто вже має кількох роботодавців, не заборонено і це не є саме по собі порушенням закону або підставою для перевірки. Але, інформацію про таких працівників (і місця роботи) податківці, на підставі отриманої «зарплатної» звітності, передають Держпраці «на замітку». Бо в цьому випадку, в першу чергу, інспектори будуть перевіряти реальність оформлених трудових відносин. Адже бували кричущі випадки, коли одна людина оформлена на роботу за робітничою посадою більш ніж в сотні роботодавців одночасно. Це, звісно, виключення, але звернули вони на себе увагу тим, що ані податківці, ані Держпраці не повірять, що така людина дійсно виконувала трудові обов’язки за всіма оформленими місцями роботи. Особливо в тих випадках, коли для виконання трудових обов’язків потрібна присутність працівника на робочому місці, а воно щодо кожного працівника – різне. 

Тому, якщо ви берете на роботу зовнішнього сумісника, для того, щоб потім не виникло проблем із контролерами, варто одразу встановити, у які години він вже працює за іншими місцями роботи і в які години (дні) він зможе працювати у вас. Одні й ті самі години, які оформлені в нього як робочі, в різних роботодавців бути не повинні. Тобто, при прийманні на роботу сумісника недостатньо просто зазначити у заяві та наказі, що він приймається на 0,5 ставки.

Навпаки, варто зазначити, що оплата праці буде здійснюватися згідно окладу (або тарифної ставки) пропорційно відпрацьованому часові. І зазначити, які години (дні) будуть для цього працівника робочими. Тут варіанти можуть бути різноманітними: він може працювати і певну кількість годин кожного робочого дня підприємства, і по 8 чи навіть більше у певні дні тижня (або місяця). Можлива і комбінація цих форм, наприклад, по 2 години по понеділках і четвергах, або взагалі змінний графік. Головна мета такого визначення: встановити робочий час такого працівника таким чином, щоб він для нього був вільним від роботи за іншими місцями роботи. А от обмеження щодо тривалості роботи сумарно за всіма місцями роботи чинне законодавство не містить.