Відповідно до ст. 56 КЗпП за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як під час прийняття на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень.
Тож роботодавець згодом може встановити працівникам неповний робочий день. Це для працівників буде зміною істотних умов праці згідно зі ст. 32 КЗпП. Проте звертаємо увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону №2136 у період дії воєнного стану норми ст. 32 КЗпП щодо повідомлення працівника про зміну істотних умов праці не застосовуються.
Отже, в зазначеному випадку достатньо буде наказу, виданого напередодні переведення працівників на неповний робочий день, з обґрунтуванням причини зміни умов праці та зазначенням періоду запровадження (на час воєнного стану до дня його припинення або скасування) з ознайомленням працівників під підпис.
Прописавши цей строк припинення неповного робочого часу у наказі, підприємство зможе повернутися до звичайного режиму роботи без видання додаткового наказу з наступного дня після скасування воєнного стану.
При цьому зарплата працівників розраховуватиметься пропорційно до відпрацьованого часу згідно табелю обліку робочого часу.
У разі переведення працівників на умови неповного робочого часу на період воєнного стану вносити зміни до штатного розпису не потрібно.
Якщо на розрахунковий період припадає відпустка без збереження зарплати, вона підлягає виключенню з розрахункового періоду, як поважна причина, передбачена абз. 6 п. 2 Порядку №100, в якому зазначено, що час, протягом якого працівник згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду. Зазначена норма стосується, зокрема, випадків, коли працівникам надається відпустка без збереження заробітної плати в обов'язковому порядку відповідно до ст. 25 та ст. 26 Закону №504.
У випадку, якщо роботодавець був ініціатором переведення на неповний робочий день (ст. 32 КЗпП), з незалежних від працівника причин (за наказом по підприємству працівники відділу, цеху тощо були переведені на роботу на умовах неповного робочого тижня в зв'язку з неможливістю забезпечити їх роботою впродовж нормальної тривалості робочого тижня), середньоденна заробітна плата для оплати часу щорічної відпустки провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців на відповідну кількість календарних днів року, зменшену на кількість святкових і неробочих днів, на дні відпустки без збереження зарплати, а також на кількість робочих днів, протягом яких працівник не працював, при скороченому робочому тижні. При цьому вихідні дні із розрахунку вилучати не потрібно, оскільки відпустки надаються в календарних днях і оплачуються календарні дні відпустки.
Отже, робочі дні, які не відпрацьовані працівником у зв’язку з установленням йому неповного робочого часу за ініціативою роботодавця, виключаються з розрахункового періоду при обчисленні середньої заробітної плати для виплати відпускних, а от вихідні дні братимуть участь у розрахунку.
Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.
Звертаємо увагу, що святкові та неробочі дні не виключаються з розрахункового періоду, якщо підприємство під час воєнного стану перейшло на виконання норм Закону №2136 та працювало без святкових днів. У випадку, якщо підприємство продовжило працювати за нормами КЗпП (з дотриманням святкових та неробочих днів), святкові та неробочі дні потрібно виключити з розрахункового періоду.
Увага!
Тепер ви можете читати бухгалтерські новини від «Дебету-Кредиту» у Telegram та VIBER, а обговорювати їх – у найбільшій групі бухгалтерів на Facebook
Приєднуйтесь і дізнавайтесь найважливіші новини першими!
Доступ до цієї консультації можливий лише для передплатників «Дебету-Кредиту». Якщо ви передплатник, будь ласка, авторизуйтесь.
Або оформіть передплату, вартість пакету «Мій асистент» становить лише 116 грн/міс
Передплатити