За відмову надати щорічну відпустку роботодавцеві загрожує штраф у розмірі до 1700 грн

Порядок надання щорічної відпустки визначено КЗпП та Законом про відпустки.

Так, згідно зі ст. 74 КЗпП, громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Щорічні основна та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи надаються працівникам після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві, в установі, організації. У разі надання зазначених відпусток до закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи їх тривалість визначається пропорційно до відпрацьованого часу, крім визначених законом випадків, коли ці відпустки за бажанням працівника надаються повної тривалості. Щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи можуть бути надані працівникові в будь-який час відповідного робочого року(ст. 79 КЗпП).

Водночас існує низка категорій осіб, які мають право на щорічну відпустку повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи.  Відповідно до ст.10 Закону про відпустки це, зокрема: жінки перед відпусткою у зв'язку з вагітністю та пологами або після неї, інваліди, особи віком до 18 років, сумісники, тощо.

Згідно зі ст. 79 КЗпП, черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості їх відпочинку. Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов'язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.

Статтею 10 Закону про відпустки також визначено, що щорічні відпустки за бажанням працівника в зручний для нього час надаються: особам віком до 18 років, інвалідам, жінкам перед відпусткою у зв'язку з вагітністю та пологами або після неї, жінкам,  які  мають  двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда, одинокій матері (батьку),  які виховують дитину без батька (матері);  опікунам, піклувальникам або іншим самотнім особам, які фактично  виховують  одного  або більше дітей віком до 15 років за відсутності батьків, дружинам (чоловікам) військовослужбовців, ветеранам праці та  особам,  які  мають  особливі  трудові заслуги перед Батьківщиною, ветеранам війни,  особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною,  а також особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про  статус  ветеранів  війни,  гарантії  їх  соціального захисту», батькам - вихователям дитячих будинків сімейного типу.

Відповідно до ст. 80 КЗпП, забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд, а також ненадання їх протягом робочого року особам віком до вісімнадцяти років та працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами чи з особливим характером праці.

Таким чином, в загальному порядку черговість надання відпусток з урахуванням інтересів працівника і підприємства визначається графіками відпусток. Водночас існують певні категорії осіб, які мають право на відпустку у будь-який зручний для них час. Ненадання ж взагалі відпустки з боку підприємства є порушенням законодавства про працю, за що передбачена адміністративна відповідальність згідно зі ст. 41 КпАП ( 510 -1700 грн)