Зарплата на власну картку

Трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (ч. 1 ст. 21 КЗпП).

Частиною 5 ст. 24 Закону про оплату праці передбачено, що за особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов'язковою оплатою цих послуг за кошти роботодавця. Тим паче, що з 1 січня 2021 працівник, а не роботодавець вирішує на який рахунок і в якому банку він хоче обслуговуватися та отримувати зарплату. Про це ми писали тут.

Таким чином, роботодавець може перераховувати заробітну плату працівника на вказані в заяві (на ім’я директора) банківські реквізити і роботодавець не може обмежувати його вибір. Також, при здійсненні перерахування зарплати працівнику на його особисту картку, банківську комісію за зарахування коштів працівнику на рахунок роботодавець сплачує власним коштом, як того вимагає ч. 5 ст. 24 Закону про оплату праці. При цьому у платіжці обов’язково має зазначатися у призначенні платежу, що це зарплата за [такий-то] місяць.

Додатково вести відомість виплати зарплати працівникам на картки не потрібно. Достатньо платіжних доручень на перерахування зарплати працівникам підприємства та на сплату податків, зборів та інших обов’язкових платежів, пов’язаних з виплаченою зарплатою, а також банківської виписки.