Термін відпустки в період воєнного стану

Згідно зі ст. 12 Закону №2136 у період дії воєнного стану щорічна основна оплачувана відпустка надається працівникам тривалістю 24 календарні дні. Крім того, у період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури.

Прямо читаючи норму зазначеної статті, максимальна тривалість відпустки, на яку працівник має право в період дії воєнного стану становить 24 дні. При цьому, якщо тривалість щорічної основної відпустки працівника становить більше 24 календарних днів, різниця днів відпустки не втрачається, а має бути надана після закінчення дії воєнного стану. А якщо працівник залучений до робіт на об’єктах критичної інфраструктури, то роботодавець вправі відмовити у наданні відпустки. 

Але, як відомо, виконання норм Закону №2136 для роботодавця є його правом, а не обов’язком. 

Тож, протягом дії воєнного стану  роботодавець звільнений від обов’язку щодо надання працівнику відпустки тривалістю більш ніж  24 дні, коли більша тривалість відпустки передбачена працівнику законодавством, колективним і трудовим договором.

Водночас Закон №2136 не призупиняє і  не скасовує ст. 9-1 КЗпП, а самі норми цієї статті не суперечать положенням Закону №2136.

Згідно з ст. 9-1 КЗпП підприємства, установи, організації в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть встановлювати додаткові порівняно з законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників.

Отже, роботодавець з урахуванням особливостей праці та умов господарської діяльності підприємства, в межах своїх повноважень та за рахунок власних коштів має право надати працівникам в період дії воєнного стану основні оплачувані щорічні відпустки тривалістю більше ніж 24 дні. Надання відпустки більшої тривалості ніж 24 дні в період дії воєнного стану є правом, а не обов’язком роботодавця.

Таким чином, враховуючи зазначену ситуацію, якщо працівник в черні 2022 року вже скористався основною щорічною відпусткою та бажає у липні 2022 року забрати дні основної щорічної відпустки за минулий робочий рік та додаткову відпустку, при цьому не є особою залученою до роботи на критичній інфраструктурі, і роботодавець не заперечує у наданні цих відпусток, то так, працівник може піти у відпустку більшої тривалості ніж 24 календарні дні і це не буде порушенням ст. 12 Закону №2136, оскільки це є правом, а не обов’язком роботодавця виконувати її норму.

Солідарні з нами в цьому питанні Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці.