Оплата праці консьєржу за заміні: лікарняні та відпускні при погодинній оплаті праці

Виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника без звільнення працівника від своєї основної роботи - це заміна працівника, який відсутній через відпустку, хворобу та інші причини, коли відповідно до чинного законодавства за ним зберігається місце роботи (посада).

Відповідно до ст. 57 КЗпП час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) передбачається правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності відповідно до законодавства.

При підсумованому обліку робочого часу робота працівників регулюється графіками роботи (змінності), які розробляються роботодавцем і погоджуються з виборним органом первинної профспілкової організації, а в разі його відсутності можуть бути передбачені в колективному договорі. Графіки роботи (змінності) розробляються таким чином, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин.

Замінити тимчасово відсутнього працівника та провести доплату можна:

Варіант І. Обов’язки тимчасово відсутнього працівника можуть бути покладені на іншого працівника через видавання наказу або розподіл його обов’язків між кількома працівниками з відповідною доплатою кожному з них пропорційно до обсягу виконуваної роботи. При цьому всі години, відпрацьовані працівниками понад установлену за обліковий період норму тривалості робочого часу, мають бути оплачені як наднормовий згідно зі ст. 106 КЗпП, тобто у подвійному розмірі. 

Варіант ІІ. Згідно зі ст. 105 КЗпП працівникам, які виконують на тому самому підприємстві, в установі, організації поряд зі своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, обов'язки тимчасово відсутнього працівника без звільнення від основної роботи, провадиться певна доплата за виконання цих обов’язків.

Такі виплати провадяться, якщо працівники виконують обов’язки тимчасово відсутнього працівника одночасно з виконанням своїх обов'язків у межах тривалості одного робочого дня (зміни), встановленого працівникові графіком роботи.

Доручення додаткової роботи (виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника) оформлюється наказом підприємства за погодженням з працівником. 

Відповідно до ст. 31 КЗпП власник або уповноважений ним орган не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором.

Працівнику, який працює за погодинною оплатою праці, працю оплачують виходячи з годинної тарифної ставки і відпрацьованих годин. При такій оплаті праці працівник отримує фіксовану оплату за кожну годину роботи (а не за кожен місяць, як при місячній оплаті).

Звертаємо увагу, що середньоденну зарплату для розрахунку лікарняних та відпусток обчислюють із розрахунку на 1 календарний день.  Тому, оскільки консьєржам встановлений підсумований облік робочого часу, то норма робочого часу визначається виходячи із п’ятиденного 40-годинного робочого тижня. Тобто зайнятість працівника (повна, неповна), графік роботи, порядок оплати його праці (місячна/погодинна, відрядна) при розрахунку «середньої» не важливі.

Отже, незалежно від того, яка система та форма оплати праці застосовуються на підприємстві, діють загальні правила нарахування відпускних та лікарняних.

Тож працівник-погодинник має право на щорічну відпустку повної тривалості, яке в перший рік роботи настає після закінчення 6 місяців безперервної роботи на підприємстві (ч. 5 ст. 10 Закону № 504).

Відповідно до п. 2 Порядку №100 обчислення  середньої  заробітної  плати  для оплати часу відпусток проводиться  виходячи  з  виплат за останні 12 календарних місяців роботи,   що   передують  місяцю  надання  відпустки  або  виплати компенсації за невикористані відпустки. 

Працівникові,  який  пропрацював на підприємстві менше ніж рік,  середня  заробітна  плата обчислюється виходячи  з  виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається  відпустка.  

В разі застосування погодинної оплати праці середню зарплату для розрахунку лікарняних визначають за календарний день, і оплачують календарні дні непрацездатності.

Згідно з п. 25 та п. 26 Порядку № 1266 розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата, є 12 календарних місяців перебування у трудових відносинах (з першого до першого числа) за останнім основним місцем роботи застрахованої особи, що передують місяцю, в якому настав страховий випадок; для осіб, у яких через деякий час погіршився стан здоров’я у зв’язку з раніше отриманим ушкодженням здоров’я внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, - перед настанням тимчасової непрацездатності.

Якщо застрахована особа перебувала у трудових відносинах менше ніж 12 календарних місяців за останнім основним місцем роботи, розрахунковий період визначається за фактично відпрацьовані календарні місяці (з першого до першого числа).