Направлення у відрядження не працівника: чи можливо?

Службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства на визначений строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи. Таке визначення службового відрядження дає Інструкція №59.

Проте  її положення обов’язкові тільки для «бюджетників». А ось «інші» підприємства можуть не дотримуватися приписів цієї Інструкції: для них вона має рекомендаційний характер (див. листи ДПСУ від 31.03.2012 р. №5742/6/15-1415, Мінфіну від 04.05.2011 р. №31-07230-16-25/11433 і від 22.11.2011 р. №31-07230-16-10/28802, Мін’юсту від 13.02.2012 р. №54-0-2-12/7.2). Крім того, такого висновку дійшов і ВАСУ в постанові від 07.10.2014 р. №К/800/4207/14

В Інструкції №59 йдеться тільки про відрядження найманих працівників. Незважаючи на це, вважаємо, що підприємство має повне право направити свого заснов­ника у відрядження, навіть, якщо він не значиться у штаті.

ПКУ говорить лише про оподаткування сум, наданих на відрядження (див. пп. 170.9.1 ПКУ). Сума відшкодованих витрат на відрядження не є доходом фізособи, у тому числі члена керівного органу підприємства.

Разом з тим,  згідно зі ст. 89 ГКУ управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначаються залежно від виду товариства, а в окреслених законом випадках — учасники товариства (через загальні збори госптовариства, яке є його найвищим органом). Таким чином, засновник вважається членом керівного органу підприємства і може бути направлений у відрядження.

Хто є членами  керівних органів підприємств?

Посадовими особами товариства визнаються голова та члени виконавчого органу, голова ревізійної комісії (ревізор), а в разі створення ради товариства (спостережної ради) – голова і члени цієї ради  (лист Мін'юсту 08.02.2012 р.  №10-0-3-12/8.1).

Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (ч. 2 ст. 97 ЦКУ).

Згідно зі ст. 99 ЦКУ:

• загальні збори учасників товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад;
• виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб;
• назвою виконавчого органу товариства відповідно до установчих документів або закону може бути "правління", "дирекція" тощо.

Відповідно до ст. 65 ГКУ:

• управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів;
• власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів;
• для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядова рада такого підприємства (у разі її утворення) призначає (обирає) керівника підприємства, який є підзвітним власнику, його уповноваженому органу чи наглядовій раді;
•  керівник підприємства, головний бухгалтер, члени наглядової ради (у разі її утворення), виконавчого органу та інших органів управління підприємства відповідно до статуту є посадовими особами цього підприємства. Статутом підприємства посадовими особами можуть бути визнані й інші особи.

Отже, загальні збори господарського товариства є його найвищим органом управління. Тому засновники є членами керівного органу підприємства та можуть бути направлені у відрядження.

Аби убезпечити себе від непорозумінь з  податківцями, слід зазначити порядок направлення засновників і членів керівних органів у відрядження у Положенні про відрядження. Також має бути рішення засновника (засновників, учасників товариства), розпорядчий акт про направлення у відрядження.