Відрядження працівника за місцем проживання: як оплачувати добові?

Службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв'язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства).

Гарантії працівників, що направляються у службове відрядження, встановлені ст. 121 КзПП, зокрема:

• працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв'язку з службовими відрядженнями;
• працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлюваних законодавством;
• за відрядженими працівниками зберігаються протягом усього часу відрядження місце роботи (посада).

Працівникам, які направлені у службове відрядження, оплата праці за виконану роботу здійснюється відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижчим середнього заробітку.

При цьому, КЗпП не передбачено виключень щодо виплати добових, якщо працівник направляється до іншого місця, в якому знаходиться місце його проживання. Отже, у даній ситуації підприємство виплачує працівнику добові витрати у передбаченому Положенням про відрядження (або колективному договорі) розмірі.

Нагадаємо, що Інструкція №59 про службові відрядження поширюються лише на органи державної влади, підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів. Госпрозрахункові підприємства питання щодо відряджень мають урегулювати в колективному договорi, керуючись наданими їм чинним законодавством правами, зокрема, в колективному договорi можуть установлювати в межах фiнансових можливостей додатковi порiвняно з чинним законодавством гарантiї та компенсацiї, в тому числi гарантiї та компенсацiї працiвникам пiд час службових вiдряджень. У колективному договорi чи iншому локальному документi пiдприємства може бути передбачено норму щодо оплати днiв вибуття (прибуття) з вiдрядження у вихiдний день, розмір добових, порядок надання компенсації понесених витрат.

Також у  пп. 170.9.1 ПКУ зазначено, що до оподатковуваного доходу не включаються також витрати на відрядження, не підтверджені документально, на харчування та фінансування інших власних потреб фізособи (добові витрати), понесені у зв'язку з таким відрядженням у межах території України, але не більш як 0,1 розміру мінімальної зарплати, встановленої Законом на 1 січня податкового (звітного) року, в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження, а для відряджень за кордон - не вище 80 євро за кожен календарний день такого відрядження за офіційним обмінним курсом гривні до євро, установленим Нацбанком, в розрахунку за кожен такий день.

Таким чином, сума добових, що виплачуються працівнику, не оподатковується ПДФО та військовим збором у встановлених межах незалежно від того, що працівник направляється у відрядження до міста, в якому у нього є місце постійного проживання.