Відповідь на це питання не буде однозначною, оскільки ця ситуація чітко не врегульована законодавством. З одного боку, на розподільчий рахунок в банку зараховуються кошти, які належать підприємству. З іншого боку, коштами на розподільчому рахунку підприємство розпоряджатися не може – це внутрішній рахунок банку, рух коштів за яким здійснює виключно банк. Отже, кошти на розподільчому рахунку не є активами підприємства в значенні, визначеному ПСБО. І формально, до зарахування цих коштів на поточний рахунок, підприємство не мало б визнавати актив у вигляді цих коштів в бухгалтерському обліку. Ускладнює ситуацію і те, що реалізацію валюти фактично здійснює сам банк, а належить така валюта підприємству, тобто, іншій особі, ще на стадії зарахування її на розподільчий рахунок.
На практиці це питання вирішується наступним чином: банк надає підприємству виписку з розподільчого рахунку. На підставі цього документу підприємство датою зарахування валюти на розподільчий рахунок визнає актив – іноземну валюту (зокрема, за дебетом субрахунку 334 „Грошові кошти в дорозі в іноземній валюті” і кредитом субрахунку 362 „Розрахунки з іноземними покупцями”) за курсом на початок дня. Якщо реалізація відбувається того ж дня, курсових різниць не виникає. Підприємство відображає різницю між курсом на міжбанківському валютному ринку (курсом продажу) і курсом НБУ на початок такого дня як результат від такого продажу – або прибуток за кредитом субрахунку 711 „Дохід від купівлі-продажу іноземної валюти” (у складі інших доходів в податковому обліку), або збиток за дебетом субрахунку 942 „Витрати на купівлю-продаж іноземної валюти” (у складі інших витрат в податковому обліку).
Якщо продаж відбуватиметься наступного дня і курс НБУ на початок такого дня вже інший, то виникне і курсова різниця – різниця між курсами НБУ на початок дня зарахування валюти і курсом на початок дня продажу валюти, помножена на суму проданої валюти. Позитивна курсова різниця (в цьому випадку зростання вартості валюти на розподільчому рахунку) відображається за кредитом субрахунку 714 „Дохід від операційної курсової різниці” (у складі інших доходів в податковому обліку), а відємна курсова різниця – за дебетом субрахунку 945 „Втрати від операційної курсової різниці” (у складі інших витрат в податковому обліку).
Відповідно, датою зарахування виручки від реалізації на поточний рахунок в національній валюті в бухгалтерському обліку буде здійснено проведення Дт 311 Кт 377 на суму вартості проданої валюти за курсом продажу (за мінусом комісії банку, яка списується за дебетом 92 рахунку). Далі здійснюється проведення Дт 377 Кт 714 на суму позитивної курсової різниці і Дт 377 Кт 711 на суму прибутку від продажу валюти.