Валютний нагляд за експортом транспортно-експедиційних послуг

Надання транспортно-експедиційних послуг нерезиденту є предметом уважного аналізу з точки зору валютного законодавства. Ключове питання полягає в тому, чи вважаються такі послуги "транспортними" у контексті нормативних актів Національного банку України, що встановлюють винятки щодо граничних строків розрахунків.

Нормативне регулювання валютного нагляду

За загальним правилом, встановленим Національним банком України, на період дії воєнного стану граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 180 календарних днів. Це визначено Постановою Правління НБУ №18 від 24.02.2022 р.

Водночас, Постанова Правління НБУ №67 від 14.05.2019 р. встановлює перелік винятків. Згідно з нею, граничні строки розрахунків не поширюються на експорт:

• послуг та робіт (за винятком транспортних і страхових послуг та/або робіт);
• прав інтелектуальної власності та інших немайнових прав. 

Таким чином, якщо транспортно-експедиторські послуги не є "транспортними" в розумінні цієї норми, валютний нагляд за строками розрахунків на них не поширюється.

Визначення транспортно-експедиторських послуг

Для розмежування понять необхідно звернутися до профільного законодавства. Відповідно до ст. 1 Закону «Про транспортно-експедиторську діяльність» 1955-IV від 01.07.2004 р., транспортно-експедиторська послуга – це робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування. Експедитор виступає як організатор процесу, а не як виконавець самого перевезення.

Натомість транспортна послуга передбачає безпосереднє фізичне переміщення вантажу перевізником. Це випливає із змісту договору перевезення, наведеного в ч. 1 ст. 909 ЦКУ: «За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату».

Зазначене розмежування підтверджується і Класифікацією видів економічної діяльності (КВЕД-2010), де:

• Транспортно-експедиторська діяльність належить до класу 52.29 «Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту»;
• Вантажні перевезення класифікуються в інших розділах, наприклад, 49.41 «Вантажний автомобільний транспорт».

Отже, законодавство чітко розрізняє діяльність з організації перевезень (експедиція) та діяльність з їх фактичного виконання (транспортування).

Аналіз винятку для транспортних послуг

Оскільки Постанова НБУ №67 виключає із загального звільнення саме "транспортні послуги", а не "допоміжну діяльність у сфері транспорту", існує обґрунтована позиція, що на транспортно-експедиторські послуги цей виняток не поширюється. Предметом договору з нерезидентом у даному випадку є комплекс організаційних дій, а не саме перевезення. Навіть якщо експедитор залучає третіх осіб-перевізників, його власною послугою залишається експедирування.

Слід зазначити, що наразі відсутні прямі офіційні роз'яснення від НБУ чи ДПС, які б однозначно підтверджували цю позицію для цілей валютного нагляду. Ця невизначеність може створювати поле для різних трактувань з боку контролюючих органів.

Висновки:

Аналіз чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що операції з надання транспортно-експедиційних послуг нерезиденту, ймовірно, не підпадають під валютний нагляд щодо дотримання граничних строків розрахунків. Це обґрунтовується тим, що експедиторські послуги за своєю суттю є організаційними та допоміжними, а не транспортними, на які поширюється виняток згідно з Постановою НБУ №67.

Однак, через відсутність прямого офіційного роз'яснення з цього питання, існує певний ризик іншого трактування з боку обслуговуючого банку чи податкових органів. Для мінімізації ризиків підприємству рекомендується отримати індивідуальну податкову консультацію та/або звернутися за роз’ясненням до НБУ.