Відповідно до п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI податок на прибуток підприємств нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною ст. 136 ПКУ, від бази оподаткування, згідно зі ст. 135 ПКУ якою є грошове вираження об’єкту оподаткування, визначеного згідно із ст. 134 ПКУ з урахуванням діючих положень ПКУ.
Об’єктом оподаткування податком на прибуток згідно з положеннями пп. 134.1.1 п.134.1 ст.134 ПКУ є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень ПКУ.
Отже, базою для розрахунку об’єкта оподаткування податком на прибуток є фінансовий результат до оподаткування, визначений на підставі даних бухгалтерського обліку.
Податкові органи наділені правом проводити перевірку правильності та повноти визначення фінансового результату до оподаткування згідно з бухгалтерським обліком відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (пп. 20.1.44 п. 20.1 ст. 20 ПКУ).
У разі, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать зокрема, про заниження або завищення суми його податкових зобов’язань та/або від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках, контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму грошових зобов’язань, зменшення (збільшення) від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток платника податків, передбачених ПКУ або іншим законодавством (пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПКУ).
У разі виявлення порушень податкового законодавства результати перевірок оформлюються актом, у якому відображаються показники поданих платниками податків декларацій (звітів, інших документів) та показники, встановлені при проведенні перевірки документів бухгалтерського обліку суб’єкта господарювання, первинних та інших документів тощо, виявлених при проведенні доперевірочного аналізу та в ході проведення перевірки. Отже акти перевірки платника податку містять інформацію про показники, встановлені за результатами перевірки, які є підставою для визначення об’єкта оподаткування.
Відповідно до п. 58.1 ст. 58 ПКУ контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт завищення розміру задекларованого від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток, заниження або завищення суми податкових зобов’язань, заявленої у податковій декларації, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.
У разі визначення грошового зобов’язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 ПКУ, платник податків зобов’язаний сплатити нараховану суму грошового зобов’язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (п. 57.3 ст. 57 ПКУ).
Порядок внесення змін до податкової звітності у разі самостійного виявлення платником податків допущених помилок регулюється у ст. 50 ПКУ.
Отже, у разі встановлення за результатами документальної перевірки невірно визначених сум доходів, витрат та амортизаційних відрахувань за даними бухгалтерського обліку, що вплинули на визначення об’єкта оподаткування, та відповідно контролюючим органом збільшені/зменшені податкові зобов’язання, то узгоджені суми податкових зобов’язань автоматично нараховуються в інтегрованій картці платника податку. Проведення самостійних виправлень відповідно до ст. 50 ПКУ збільшених/зменшених податкових зобов’язань з податку на прибуток за період, що перевірявся, не здійснюється.
Якщо за результатами документальної перевірки збільшені/зменшені суми від’ємного значенням об’єкта оподаткування з податку на прибуток за минулі звітні (податкові) роки, то коригування фінансового результату до оподаткування за звітний період, що був охоплений перевіркою, не здійснюється, а від’ємне значення підлягає виправленню платником податків у показниках Податкової декларації з податку на прибуток підприємств (далі – Декларація) в наступному звітному (податковому) періоді.
При цьому, подається доповнення до Декларації, передбачене п. 46.4 ст. 46 розд. ІІ ПКУ, з відповідним поясненням та зазначенням відповідних сум від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих звітних років, вказавши про цей факт у спеціально відведеному місці в Декларації.