Відсутні об'єкти з податків: чи подавати звітність?

Запитання: ТОВ, зареєстроване у IV кварталі 2015 р., орендує у фізособи нежитлове приміщення під магазин. З моменту реєстрації і до тепер у ТОВ відсутній об'єкт для оподаткування екоподатком, вода використовується лише для санітарно-гігієнічних потреб, земділянками не володіє і не є землекористувачем. Але в ДПІ наполягають, що ТОВ мало подавати звітність з екоподатку, рентної плати за спецводокористування та земельного податку або щороку повідомляти про відсутність таких об'єктів для оподаткування і погрожують штрафами за неподані декларації. Як діяти?

Відповідь:

Відповідно до п. 49.2 ПКУ платник податків зобов’язаний за кожний встановлений ПКУ звітний період, в якому виникають об’єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог ПКУ подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Водночас п. 40.1 ПКУ передбачено, що у разі якщо іншими розділами ПКУ або законами з питань митної справи визначається спеціальний порядок адміністрування окремих податків, зборів, платежів, використовуються правила, визначені в іншому розділі або законі з питань митної справи.

Екоподаток

Відповідно до роз’яснень фахівці ДФС у «ЗІР» (категорія 120.05), якщо суб’єкт господарювання, у тому числі новостворений, взагалі не має об’єктів обчислення екоподатку, то він не повинен подавати заяву про відсутність у них у звітному році таких об’єктів. Але додамо від себе, що це стосується лише тих суб’єктів господарювання, які взагалі не здійснювали діяльність, яка б вимагала їх обліку як платників екоподатку.

Якщо ж суб’єкт господарювання таку діяльність здійснював і перебував на обліку в органі ДФС як платник екоподатку згідно з п. 240.1 ПКУ, але з початку звітного року не планує здійснення викидів, скидів забруднюючих речовин, розміщення відходів, утворення радіоактивних відходів протягом звітного року, він повинен скласти заяву довільної форми про відсутність у них у звітному році об’єкта обчислення екологічного податку та повідомити про це відповідні контролюючі органи за місцем розташування джерел забруднення не пізніше граничного терміну подання податкової декларації за І квартал звітного року. Інакше суб’єкт господарювання зобов’язаний подавати податкові декларації екоподатку без відповідних додатків за всі звітні періоди, починаючи з І кварталу та закінчуючи IV кварталом звітного року. 

Про це ми роз’яснювали тут.

Земподаток

Відповідно до п. 286.2 ПКУ платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. 

До платників плати за землю належать, за ст. 269 ПКУ: 

• власники земельних ділянок (часток, паїв)
• землекористувачі. 

Права власності на земельні ділянки у ТОВ в запитанні немає. Але чи можна його визнати землекористувачем? 

Відповідно до пп. 14.1.73 ПКУ землекористувачі - це юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Право користування землею - це право володіння та користування земельною ділянкою. Воно включає два права (ст. 78 Земельного кодекс України (далі – ЗКУ):

• право постійного користування земельною ділянкою;
• право оренди земельної ділянки 

Згідно з ст. 92 ЗКУ право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння та користування земельною ділянкою, яка перебуває в державній або комунальній власності, без установлення строку.

А згідно з ст. 93 ЗКУ право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння та користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи (ч. 8 ст. 93 ЗКУ).

Відповідно до листа ГУ ДФС у Запорізькій області від 18.04.2016 р. №330/14/08-01-13-03-16 фізичні особи, які оформили правовстановлюючі документи на земельну ділянку, та які не оформили відповідно до законодавства право власності або право користування землею, проте набули це право відповідно до рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, а також відповідно до цивільно-правових угод, повинні сплачувати земельний податок згідно з даними Державного земельного кадастру на загальних підставах.

Цивільно-правова угода — угода між фізичною особою (фізичними особами) і іншою фізичною особою (фізичними особами) або юридичною особою (юридичними особами), або між юридичною особою (юридичними особами) і іншою юридичною особою (юридичними особами) направлена на виникнення, зміну або припинення цивільних правовідносин.

Відповідно до п. 287.1 ПКУ землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права користування земельною ділянкою. Згідно із ст. 125 ЗКУ право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

На підставі зазначеної аргументації деякі територіальні податківці вважають, що фізособа, яка орендує землі приватної власності за цивільно-правовою угодою (зокрема, на підставі договору оренди приміщення), є землекористувачем згідно з пп. 14.1.73 ПКУ, а отже із дня виникнення права користування земділянкою, тобто з моменту державної реєстрації цих прав, стає платником земподатку за такі орендовані землі. Хоча тут мова про фізосіб, вважаємо, що по аналогії таке роз’яснення поширюється й на юросіб.

Нагадаємо!

Згідно з ст. 796 ЦКУ одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму.

У договорі найму сторони можуть визначити розмір земельної ділянки, яка передається наймачеві. Якщо розмір земельної ділянки у договорі не визначений, наймачеві надається право користування усією земельною ділянкою, якою володів наймодавець.

Якщо наймодавець не є власником земельної ділянки, вважається, що власник земельної ділянки погоджується на надання наймачеві права користування земельною ділянкою, якщо інше не встановлено договором наймодавця з власником земельної ділянки.

Але ми з такою позицією не згодні. Оскільки у пп. 14.1.72 ПКУ йдеться виключно про постійних землекористувачів (тих, що користуються землями державною або комунальної власності), а не про всіх осіб, які користуються земельними ділянками на підставі договору оренди. Тож, на нашу думку, ТОВ у випадку, зазначеному в запитанні, яке не є землевласником або землекористувачем, подавати декларацію з плати за землю було не потрібно. 

Рентна плата за спеціальне використання води

Будь-яка особа для того, щоб бути платником рентної плати за спеціальне використання води, повинна відповідати наступним критеріям, причому усім одночасно (!) (п. 255.1 ПКУ):

• бути суб’єктом підприємництва (юридичною або фізичною особою);
• бути первинним водокористувачем (використовувати воду, добуту самостійно), або вторинним водокористувачем (отримувати воду від первинного водокористувача);
• використовувати воду для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва. 

У разі сплати орендарем орендодавцю за договором оренди комунальних послуг (в тому числі плати за користування водою) платником рентної плати за спеціальне використання води є орендодавець.

Орендар буде вторинним водокористувачем і платником рентної плати за спеціальне водокористування у разі укладання договору на поставку води (категорія 121.01 ресурсу «ЗІР»*).

В той же час не є платниками рентної плати за спеціальне використання води водокористувачі, які використовують воду виключно для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення (сукупності людей, які знаходяться на даній території в той чи інший період часу, незалежно від характеру та тривалості проживання, в межах їх житлового фонду та присадибних ділянок), у тому числі для задоволення виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та платників єдиного податку (п. 255.2 ПКУ).

Згідно з п. 255.12, п. 257.3 ПКУ саме платник рентної плати за воду щоквартально подає до відповідного контролюючого органу податкову декларацію, навіть «нульову».

Оскільки в вищевказаних нормах прямо визначено, що в разі використання води виключно для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб підприємство не є платником рентної плати за спеціальне використання води, то вважаємо, що в наведеній ситуації у підприємства не виникає обов’язку з подання «нульової» податкової декларації з цього податку (рентної плати).

* Хто є платником рентної плати за спеціальне використання води, у разі сплати орендарем орендодавцю комунальних послуг (у т.ч. плати за воду), за умови якщо договір на поставку води з Водоканалом або власником свердловини укладено з орендодавцем?