Обов’язок щодо нарахування та утримання туристичного збору виникає у суб’єкта господарювання виключно в момент фактичного розміщення осіб у місцях нічлігу, а не під час надходження грошових коштів на рахунок чи в касу. Відповідно до положень статті 268 Податкового кодексу України (ПКУ), статус податкового агента реалізується безпосередньо під час надання послуг тимчасового проживання. Факт надання таких послуг має бути задокументований первинними реєстраційними формами: реєстраційними картками, анкетами проживаючих або іншими передбаченими правилами готельного сервісу документами.
Контролюючі органи в офіційному роз’ясненні категорії 125.03 ЗІР («Чи передбачена сплата туристичного збору податковим агентом при зарахуванні попередньої оплати (авансу) за проживання та яким чином аванс враховується при остаточному розрахунку туристичного збору?») прямо підкреслюють: якщо попередня оплата чи бронь надійшли в одному податковому періоді, а безпосередній заїзд та ночівля туристів припадають на наступний, податкові зобов’язання з туристичного збору повинні відображатися суто у звітному періоді фактичного надання послуг проживання. Таким чином, суми передоплати, одержані в поточному кварталі під майбутні заїзди наступного кварталу, у поточній звітності не декларуються та збором у періоді отримання коштів не обкладаються.
Щодо ситуації, коли в певному періоді послуги розміщення надавалися виключно особам, звільненим від збору (зокрема тим, хто перебуває у службовому відрядженні чи має статус внутрішньо переміщеної особи згідно з пп. 268.2.2 ПКУ), діє загальне правило податкового звітування. Пунктом 49.2 ПКУ встановлено, що обов’язок подання податкової декларації виникає за ті звітні періоди, у яких наявні показники, що підлягають декларуванню, або виникають об’єкти оподаткування.
У разі коли в готелі проживали виключно пільговики, база оподаткування дорівнює нулю. Державна податкова служба підтверджує, що за відсутності показників для декларування декларація з туристичного збору не подається. Водночас статус пільговиків вимагає обов’язкового документального підтвердження: готель зобов’язаний зберігати копії наказів про відрядження, посвідчень чи довідок про взяття на облік ВПО. Саме наявність зазначених первинних документів захищає суб’єкта господарювання від претензій контролерів щодо неподання декларації.
Читайте також: Декларація з туристичного збору за 3 квартал 2026 року: інструкція із заповнення та подання
Висновки
- Отримання авансу за бронювання номерів не формує податкових зобов’язань з турзбору до моменту фактичного заселення гостей;
- Податкове зобов’язання декларується виключно в тому звітному кварталі, на який припадає реальне надання готельних послуг;
- Якщо послугами користувалися лише пільгові категорії осіб або діяльність була відсутня, порожня декларація до контролюючого органу не подається за умови збереження документів, що підтверджують право гостей на звільнення від збору.
Найкращі консультації – тепер у Telegram та Viber!
Читайте відповіді «Дебету-Кредиту» на найцікавіші та найактуальніші запитання у популярних месенджерах!
Доступ до повного тексту цієї консультації можливий лише для передплатників «Дебету-Кредиту». Якщо ви передплатник, будь ласка, авторизуйтесь.
Ще не передплатник, проте теж хочете скористатись такою можливістю?
Оформіть пакет «Мій асистент» усього за 199 грн/міс або спробуйте безкоштовну передплату на 14 днів прямо зараз
