Договір добровільного медичного страхування — це договір страхування, який передбачає страхову виплату, що здійснюється закладам охорони здоров’я у разі настання страхового випадку, пов’язаного з хворобою застрахованої особи або нещасним випадком (пп. 14.1.52-1 ПКУ). Такий договір має також передбачати мінімальний строк його дії один рік та повернення страхових платежів виключно страхувальникові при достроковому розірванні договору.
Звільнено від оподаткування ПДФО сплачені внески роботодавцем-резидентом за свій кошт, зокрема за договорами добровільного медичного страхування в межах 30% нарахованої заробітної плати такому працівнику (пп. «в» пп. 164.2.16 ПКУ).
Тобто при розрахунку 30% граничної межі використовують заробітну плату, нараховану роботодавцем працівникові за місяць, у якому фактично сплачено страховий платіж. При цьому немає значення, за який період сплачено такий платіж. Тож, якщо страховий платіж сплачується авансом за півроку, то порівнюємо всю суму авансу зі сумою заробітної плати, яка нарахована тільки у місяці здійснення такої сплати, і немає значення, що сума страхового внеску розрахована на півроку наперед.
Якщо сума внесків перевищуватиме зазначену межу (30%), то сума перевищення є оподатковуваним доходом у негрошовій формі (адже працівник отримує не кошти, а страховий поліс). При оподаткуванні ПДФО доходів у негрошовій формі на суму страхового внеску потрібно застосувати натуральний коефіцієнт (для ставки ПДФО 18% — 1,219512), адже під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, помножена на коефіцієнт (пп. 164.5 ПКУ).
Крім того, цей дохід буде об’єктом оподаткування ВЗ (без натурального коефіцієнта) за ставкою 5% (пп. 1.2, 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ).
У додатку 4ДФ єдиної звітності з ПДФО, ВЗ та ЄСВ суми сплачених роботодавцем внесків на добровільне медстрахування як оподаткованої, так і пільгованої частини слід відображати за ознакою доходів «125».
Отже, розуміємо, що пільга 30% застосовується до страхових платежів сплачених роботодавцем за своїх найманих працівників. Пільга не застосовується, якщо роботодавець сплачує страхові внески за члена першого ступеня споріднення такого працівника. Тобто, якщо роботодавець сплачує страхові внески за ДМС члена сім’ї працівника, то ця сума підлягає оподаткуванню за загальними правилами.
Стосовно ЄСВ зазначимо, що згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону про ЄСВ базою нарахування єдиного внеску є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Внески підприємств за договорами ДМС працівників і членів їхніх сімей, згідно з пп. 3.5 Інструкції №5, належать до інших виплат, що не належать до фонду оплати праці. А також входять до видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок за пп. 2 розділу 2 Передіку №1170.
Таким чином, платежі за договорами добровільного медичного страхування працівників і членів їх сімей, як і раніше, не є базою нарахування ЄСВ. Відповідно не підлягають відображенню в Додатку 1 єдиної звітності або в її загальній частині. Єдиний додаток, у якому цей дохід відображається, це додаток 4ДФ, а ознака доходу "125".