Як оподатковується добровільне страхування життя працівників?

Нарахування ЄСВ на вартість страхування

Відповідно до ст. 1 Закону №85, добровільне страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 4 Закону №85 визначено, що предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов’язані з життям, здоров’ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування).

Страхування може бути добровільним або обов’язковим (ст. 5 Закону №85).

Добровільне страхування – це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком (ч. 1 ст. 6 Закону №85).

Статтею 6 Закону №85 встановлено види добровільного страхування, зокрема, страхування життя, страхування від нещасних випадків, медичне страхування (безперервне страхування здоров’я), страхування здоров’я на випадок хвороби.

Так, страхування життя – це вид особистого страхування, який передбачає обов’язок страховика здійснити страхову виплату згідно з договором страхування у разі смерті застрахованої особи, а також, якщо це передбачено договором страхування, у разі дожиття застрахованої особи до закінчення строку дії договору страхування та (або) досягнення застрахованою особою визначеного договором віку.

Крім того, ст. 7 Закону №85 визначено види обов’язкового страхування.

Згідно із ст. 1 Закону №1057, учасник недержавного пенсійного забезпечення - фізична особа, на користь якої сплачуються (сплачувалися) пенсійні внески до пенсійного фонду або на пенсійний депозитний рахунок у банку і яка має право на недержавне пенсійне забезпечення на умовах і в порядку, визначених пенсійним контрактом, договором про відкриття пенсійного депозитного рахунка або договором страхування довічної пенсії та Законом №1057, або яка отримує пенсійні виплати із пенсійного фонду.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону про ЄСВ передбачено, що базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону №108.

Статтею 2 Закону №108 визначено структуру заробітної плати, яка включає, зокрема, інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Пунктом 2.3 розд. 2 Інструкції №5 визначено види виплат, які включаються до складу інших заохочувальних та компенсаційних виплат, зокрема витрати в розмірі страхових внесків підприємств (крім випадків, зазначених у пп. 3.5 Інструкції №5) на користь працівників, пов’язаних з добровільним (особистим, страхуванням майна). Указані суми включаються до фонду оплати праці в тому місяці,коли провадяться перерахунки страховій компанії (пп. 2.3.4 розд. 2 Інструкції №5).

Крім того, постановою КМУ від 22.12.2010 року №1170 затверджено Перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, відповідно до п. 2 розд. ІІ якого платіж згідно з договорами добровільного медичного та пенсійного страхування працівників і членів їх сімей не є базою нарахування єдиного внеску.

Отже, суми страхових внесків, сплачених роботодавцем за договорами довгострокового страхування життя за найманих працівників, які є складовою заробітної плати, є базою нарахування єдиного внеску. Відповідно в додатку Д1 єдиної звітності відображаються в одному рядку із зарплатою, спеціального коду чи ознаки нормами законодавства не встановлено.

Водночас, внески, сплачені роботодавцем на користь працівника за договором недержавного пенсійного страхування, не є базою нарахування єдиного внеску.

Оподаткування ПДФО та ВЗ

Сума страхових внесків за договорами страхування життя працівників, яка нарахована та сплачена його роботодавцем за свій рахунок чи на користь таких працівників, включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку відповідно до пп. 164.2.16 ПКУ.

Отже, з доходу працівника у вигляді перерахованих страхованих внесків (або їх частини) слід утримати 18% ПДФО. Тобто, сплата роботодавцем частини страхових внесків за працівника для останнього є додатковим благом.

Крім цього, оскільки дохід (частина) працівнику надається в негрошовій формі, то для цілей визначення бази оподаткування ПДФО слід застосувати натуральний коефіцієнт (1,219512) (пп. 164.5 ПКУ), а ось ВЗ розраховується із бази без застосування натурального коефіцієнта. Через це сума ВЗ утримується з інших грошових доходів працівників, найчастіше із заробітної плати.

Зауважимо, що податки із доходу працівників, які утримуються, не повинні бути витратами самого підприємства, адже суми податків мають бути утримані з доходу та за його рахунок використовуючи ставку зазначену в ст. 167 ПКУ (пп. 168.1.1 ПКУ).

В іншому випадку, у разі сплати податків за рахунок коштів підприємства, такі працівники отримують додаткове благо у вигляді сплаченого податкового зобов’язання замість них – так пишуть податківці.

Згідно з пп. 168.1.4 ПКУ, якщо оподатковуваний дохід надається в негрошовій формі, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом 3-х банківських днів із дня, що настає за днем нарахування (надання) такого доходу. Військовий збір сплачується (перераховується) до бюджету в порядку, встановленому ст. 168 ПКУ (пп. 1.4 п. 16-1 підрозділу 10 р. ХХ ПКУ).

Оскільки доходом працівника є саме страховий платіж, здійснений на його користь, то й ПДФО та ВЗ слід перерахувати до бюджету не пізніше ніж протягом 3-х банківських днів із дня нарахування (сплати) страхових платежів на користь працівника. Те ж саме стосується і суми ПДФО та ВЗ, сплачених підприємством за працівників. Щоб уникнути оподаткування ще й суми ПДФО та ВЗ, радимо все ж таки утримати ці суми з грошових доходів працівників.

У додатку 4ДФ єдиної звітності з ПДФО, ВЗ такий дохід зазначається за ознакою доходу «124». Причому в графах 3а та 3 роботодавець відображає суми нарахованого та наданого у негрошовій формі доходу з урахуванням натурального коефіцієнта. У графах 4а та 4 відображається сума нарахованого та перерахованого ПДФО, а у графох 5 та 5а включаються відповідні суми, пов'язані з нарахуванням та сплатою військового збору (сума зазначається без натурального коефіцієнта).