Перевезення третьою особою — хто складає ТТН?

За вимогами ст. 48 Закону про автомобільний транспорт для водія одним із документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є товарно-транспортна накладна. Учасниками транспортного процесу є перевізник (суб'єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів) та замовник (вантажовідправник або вантажоодержувач, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів).

Відповідно до ч. 3 ст. 909 ЦКУ укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами)). Роль транспортної накладної виконує ТТН.

Правила укладання договорів перевезення, правила оформлення документів на перевезення передбачено Правилами№363. Відповідно до п. 3.2 цих Правил договір про перевезення вантажів може укладатися перевізником з посередницьким підприємством, яке користується правами та несе обов'язки і відповідальність, що передбачені для вантажовідправників і вантажоодержувачів. А згідно з п. 10.1 Правил перевізники приймають вантажі для перевезення на підставі укладених договорів із замовниками згідно з заявками. Отже, перевізник зобов'язаний виконувати перевезення, а замовник має забезпечити приймання та відпуск вантажів. Договором слід передбачити, що замовник зобов'язаний забезпечити своєчасне та повне оформлення у встановленому порядку товарно-транспортних документів, зазначати у ТТН автомобільного перевізника, замовника, вантажовідправника та вантажоодержувача.

Тому підприємство, яке залучає іншого суб’єкта господарювання для виконання послуг перевезення, може діяти як представник замовника і укладати договори перевезення від імені замовника або діяти самостійно на основі договору і укладати договори від свого імені.

За умовами запитання, така операція більше схожа на транспортне експедирування. Коли одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування. Таким чином, договір експедирування може представляти собою різновид договору доручення або договору комісії.

Проте основним документом на перевезення вантажів є ТТН, форму якої наведено в додатку 7 до Правил №363. Але ТТН суб’єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7, за умови наявності в ній інформації, передбаченої у п. 11.1 Правил №363: про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім’я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

ТТН - це один із документів для:

• водія перевізника, на підставі якого виконують вантажні перевезення;
• замовника послуги перевезення, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів.

Звідси можна зробити висновок, що підприємству яке безпосередньо не здійснює перевезення і для перевезення наймає стороннього перевізника наявність ТТН не передбачена. Примірник ТТН з підписом вантажоодержувача повинен бути у перевізника – того підприємства, яке фактично виконує перевезення.

Такий документ як ТТН підтверджує факт перевезення вантажів, посередник або експедитор не є перевізником. Тому, на нашу думку, посередник (підприємство, яке залучає перевізника) повинен повідомити вантажовідправнику всі необхідні реквізити перевізника. Якщо у ТТН будуть вказані реквізити лише експедитора, який перевезення фактично не здійснює, то зміст ТТН не буде відповідати дійсності наведеної інформації, як цього вимагає п. 11.1 Правил №363 і у вантажовідправника не буде належних доказів передачі вантажу для перевезення.

При укладанні договору перевезення та/або транспортного експедирування можна зазначити, в якій кількості складаються ТТН та порядок обміну документами.

Відповідно до п. 11.3 та п. 11.5 Правил №363, ТТН виписує замовник у трьох примірниках (наказом Мінінфраструктури від 03.06.2019 р. №413 внесено зміни і раніше була вимога виписувати ТТН не менше чотирьох примірників).

У разі використання ТТН у паперовій формі перший примірник залишається у замовника (вантажовідправника), другий - водій (експедитор) передає вантажоодержувачу, третій примірник, засвідчений підписом вантажоодержувача, передається перевізнику.

Також ТТН дозволено виписувати в електронній формі. Зверніть увагу, у разі використання е-ТТН замовник (вантажовідправник) друкує, підписує і надає водію (експедитору перевізника) в одному примірнику паперову копію е-ТТН для пред’явлення особам, уповноваженим здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху. Водій (експедитор перевізника) ставить свій підпис на паперовій копії е-ТТН про прийняття ним вантажу для перевезення. А далі перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з ТТН (копію е-ТТН).

Згідно з п. 14.1 Правил №363 форма і порядок розрахунків, а також випадки зміни розміру оплати за перевезення вантажів і надання інших послуг, пов'язаних з цим, визначаються перевізником з замовником (вантажовідправником або вантажоодержувачем) при укладенні ними договору на перевезення вантажів.

Зверніть увагу, що згідно з п. 14.4 Правил №363 остаточний розрахунок за перевезення вантажів провадиться замовником на підставі рахунку перевізника, який має бути виписаний не пізніше трьох днів після виконання перевезень з доданням ТТН. Рахунок за виконані перевезення виписується на підставі належним чином оформлених ТТН.

Наостанок зауважимо, що правила перевезень продукції сільського господарства передбачено гл. 19 Правил №363.

До речі, податківці доволі упереджено ставляться до питань складання ТТН та нереальних перевізників. Вони вважають це однією з найпоширеніших схем ухилення від оподаткування. Податкові органи здійснюють відпрацювання ризикових контрагентів, фінансово-господарських операції з зазначеними контрагентами, щодо умов перевезення, пунктів навантаження та пунктів доставки, водіїв, які здійснювали перевезення та самих власників транспортних засобів здійснюється за допомогою Єдиного реєстру податкових накладних, ІТС «Податковий блок», АІС «Митниця» та іншими наявними базами даних. Як повідомляють податкові органи, інформація надана власниками транспортних засобів про відсутність взаємовідносин, а також про те, що власник не передавав право користування та сам не користувався зазначеним транспортним засобом слугує належною доказовою базою для визнання операцій з перевезення не реальними, оскільки, відбувається документування без фактичного здійснення операцій (див. тут).