Реалізуємо мелясну барду: побічна продукція чи відходи?

Відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися (див. ст. 1 Закону про управління відходами).

Утворювачі або власники відходів, які не є суб’єктами господарювання у сфері управління відходами, зобов’язані забезпечувати зберігання відходів у спосіб, що є безпечним для здоров’я людини та навколишнього природного середовища, та передавати відходи суб’єктам господарювання у сфері управління відходами протягом одного року з моменту їх утворення.

Суб’єкти управління відходами здійснюють операції із сортування, змішування або інші операції, що призводять до зміни характеристик або складу відходів.

Передача суб’єктам господарювання у сфері управління відходами відходів (крім побутових відходів) здійснюється на підставі договору, укладеного відповідно до законодавства, в якому зазначається код відходів згідно з Національним класифікатором відходів, їх обсяг, найменування та код операції з відновлення та/або видалення відходів (див. ст. 13 Закону про управління відходами).

В свою чергу, суб’єкти господарювання у сфері управління відходами зобов’язані  мати дозвіл на здійснення операцій з оброблення відходів та ліцензію на здійснення господарської діяльності з управління небезпечними відходами та/або письмову згоду (повідомлення) на транскордонне перевезення небезпечних відходів чи висновок на транскордонне перевезення відходів відповідно до закону (див. ст. 17 Закону про управління відходами).

Та мелясну барду можна розглядати не як відходи, а як побічний продукт - речовину, предмет, що утворюються при виробництві основної продукції і не є метою даного виробництва, але придатний як сировина в іншому виробництві чи для використання як готова продукція (див. ст. 9 Закону про управління відходами).

Рішення про віднесення тих чи інших залишків до побічних продуктів прийматиме сам виробник, шляхом занесення відповідних даних до облікового запису інформаційної системи управління відходами та проходження відповідного тесту на сукупність критеріїв та сукупність умов, встановлених Порядком віднесення речовин або предметів до побічних продуктів.

Також виробнику потрібно:

1) забезпечити наявність:

• опису у довільній формі виробничого процесу, який супроводжується технологічною схемою такого процесу, які підтверджують, що виробничий залишок використовується у власному виробництві (забезпечує тільки утворювач виробничого залишку, який є кінцевим споживачем побічного продукту);
• опису у довільній формі виробничого процесу, який супроводжується технологічною схемою такого процесу із зазначенням кожної з його стадій, які підтверджують, що виробничий залишок утворився як невід’ємна складова виробничого процесу;
• інформації про те, що виробничі залишки можуть бути використані в тому вигляді, в якому вони утворилися, без подальшого оброблення, або обґрунтування, що додаткові операції з виробничими залишками є нормальною виробничою практикою, у довільній формі;
• ертифікованої системи управління якістю або системи екологічного управління;
• декларації про відповідність матеріалу або предмета вимогам технічних регламентів (у разі коли дія відповідного технічного регламенту поширюється на такий матеріал або предмет, і такий технічний регламент передбачає складення декларації про відповідність);
• кінцевих споживачів, з якими укладено договори, або договори з суб’єктами господарювання, які здійснюють реалізацію побічного продукту;
• кваліфікованого персоналу.

2) запровадити систему управління якістю, яка повинна відповідати національним стандартам та бути сертифікованою;

3) щоквартально звітувати про віднесення виробничих залишків до побічних продуктів.

Якщо залишки мелясної барди віднесено до побічної продукції, то екологічний податок не справляється.

Окремо додаємо роз’яснення викладені в ЗІР, 117.01:

• «Чи є СГ платниками екологічного податку за розміщення відходів, що належать до окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини, які утворились в процесі їх діяльності та продаються як товар або використовуються у власному виробництві, у т.ч. металобрухт?»;
• «Чи є СГ, який займається виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом продукції тваринництва та птахівництва, платником екологічного податку за розміщення відходів, якщо під час своєї діяльності утворює гній?».

Щодо обліку побічної продукції див. нашу консультацію тут. Продаж побічної продукції проводиться в загальному порядку, як і реалізація готової продукції.

Підсумуємо:

Утворювачі відходів, що не є спеціалізованими підприємствами, мають безпечно зберігати відходи та передавати їх ліцензованим суб'єктам господарювання у сфері управління відходами протягом одного року з моменту їх утворення.

Залишки виробництва, зокрема, мелясної барди, можуть бути класифіковані як побічні продукти, а не відходи, якщо вони придатні для подальшого використання як сировина або готова продукція. Виробник самостійно приймає це рішення, реєструючи дані в інформаційній системі та виконуючи низку вимог, включаючи документацію, наявність системи управління якістю та щоквартальну звітність. Продаж побічної продукції відбувається в загальному порядку.