Внесок до статутного капіталу: чи можливо шляхом зарахування заборгованості?

Відповідно до ст. 16 Закону №2275 збільшення статутного капіталу товариства допускається лише після внесення всіма учасниками товариства своїх вкладів у повному обсязі, а відповідно до ст. 18 Закону №2275, учасники товариства можуть збільшити статутний капітал товариства за рахунок додаткових вкладів учасників та/або третіх осіб за рішенням загальних зборів учасників.

Як зазначено у ст. 13 Закону № 2275, вкладом учасника товариства можуть бути гроші, цінні папери, інше майно, якщо інше не встановлено законом. Товариство не може надавати позику для оплати вкладу учасника або поруку за позиками, кредитами, наданими третьою особою для оплати його вкладу.

Раніше, до набрання чинності Закону №2275, існувала ст. 144 ЦКУ. А саме у ч. 2 ст. 144 ЦКУ містилася пряма заборона на зарахування вимог - не допускається звільнення учасника ТОВ від обов'язку внесення вкладу до статутного капіталу товариства, у тому числі шляхом зарахування вимог до товариства. Щоправда, ще тоді Держкомпідприємництва у листі від 18.03.2005 р. №1768 висловив позицію, що така заборона діє лише для первинних вкладів учасників (формування статутного капіталу протягом першого року діяльності). Такої заборони немає, якщо мова йде про додаткові внески учасників.

Проте така позиція дещо похитнулася після висновку ВГСУ в постанові від 15.08.2007 р. у справі № 2-1282/2006 (22-ц-68): будь-яке збільшення статутного капіталу стосується прав учасників товариства на їх прибуток, а дозволений загальними зборами додатковий вклад поширюється на обов’язок усіх учасників товариства. Додатковий внесок одного чи декількох учасників господарського товариства шляхом зарахування вимог до товариства законом заборонений.

Та як би там не було, наразі норма ст. 144 ЦКУ скасована, а заборони у Законі №2275 щодо здійснення зарахування зустрічних вимог немає.

Втім, пам’ятаємо, що можливість проведення зарахування зустрічних вимог передбачена ст. 601 ЦКУ і ст. 203 ГКУ. Для проведення таких дій необхідно, аби одночасно виконувалися три умови.

Вимоги мають бути:

1) зустрічними;

2) однорідними;

3) такими, строк виконання яких настав, або ж цей строк не встановлений чи визначений моментом пред’явлення вимоги.

Звісно вимоги мають бути від обох сторін. Отже, якщо йдеться про збільшення статутного капіталу, то аби підприємство могло пред’явити вимогу до нового засновника,  спочатку слід прийняти рішення про збільшення статутного капіталу, унести зміни до статуту товариства та зареєструвати їх у держреєстратора.

Тобто лише після державної реєстрації збільшення розміру статутного капіталу виникає заборгованість засновника перед підприємством, а в підприємства — право вимагати погашення такої заборгованості.

За операцією конвертації боргу слід зробити такі записи:

• Дт 46 (засновник)  Кт 401 – реєстрація збільшення СК;
• Дт 506, 61 або 685 Кт 46 (засновник) – взаємозалік заборгованості за кредитом перед засновником (залежно від того, на якому рахунку обліковується такий кредит – 506, 61 або 685) і заборгованості засновника щодо внесення додаткового внеску в СК.

У результаті такого взаємозаліку доходу не виникає, тож немає підстав для визнання доходу при взаємозаліку заборгованості за кредитом перед нерезидентом та заборгованості засновника щодо внеску у статутний капітал. Відповідно до пп. 14.1.257 ПКУ безповоротна фінансова допомога - це:

• сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів;
• сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості;
• сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності;
• основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних).

Заборгованість підприємства за кредитом перед засновником, що зарахована як його внесок у СК, не відповідає цьому визначенню. Зокрема, вона не списана і не подарована підприємству, а зарахована в рахунок зустрічних вимог підприємства.

Раніше податківці могли під час складання акту перевірки визнати суму позики безповоротною фінансовою допомогою згідно з пп. 14.1.257 ПКУ як суму заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності. Але такий підхід був актуальним тоді, коли діяла ст. 144 ЦКУ, яка забороняла цю операцію. Зараз цієї норми вже немає, а отже, у податківців немає підстави вважати позику такою, яка не сплачена.