У пп. 14.1.138 ПКУ для віднесення матеріальних активів до складу основних засобів для цілей податкового обліку основних засобів у платника податку на прибуток встановлено три умови, яким вони мають одночасно відповідати, а саме:
- призначатися для використання у госпдіяльності платника податку;
- мати вартість понад 6000 грн, яка поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом;
- використовуватися (експлуатуватися) з дати введення їх в експлуатацію понад один рік (або операційний цикл, якщо він триває більше року).
Для цілей бухобліку в абз. 8 п. 4 П(С)БО 7 встановлено лише одну умову, за якої матеріальні активи визнаються основними засобами. Це очікуваний строк корисного використання (експлуатації), який має бути більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).
Відповідно до п. 5.2 П(С)БО 7 підприємства можуть установлювати вартісні ознаки предметів, що входять до складу малоцінних необоротних матеріальних активів. Це означає, що для цілей бухобліку зовсім не обов’язково дотримуватися «податкового» вартісного критерію в розмірі 6000 грн, особливо якщо підприємство не є платником податку на прибуток. Проте платники податку на прибуток часто орієнтуються саме на «податковий» критерій. Обраний розмір вартісного критерію МНМА слід затвердити наказом керівника підприємства.
Нагадаємо, що відповідно до абз. 9 п. 4 П(С)БО 7 об'єкт основних засобів – це:
- закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього;
- конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій;
- відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно;
- інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством/установою.
При цьому, якщо один об'єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об'єкт основних засобів (абз. 10 п. 4 П(С)БО 7).
Також слід зазначити, що витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигід від його використання, включаються до складу витрат (п. 15 П(С)БО 7).
Тож, на думку автора, можливі два варіанти:
1) Якщо очікуваний строк корисного використання (експлуатації) нових тентів триває менше одного року, то незважаючи на їх значну вартість, тенти обліковуються у складі малоцінних та швидкозношуваних предметів (рах. 22). До малоцінних та швидкозношуваних предметів належать предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року, зокрема: інструменти, господарський інвентар, спеціальне оснащення, спеціальний одяг тощо;
2) Якщо очікуваний строк корисного використання (експлуатації) нових тентів перевищує один рік, але відрізняється від строку корисного використання (експлуатації) автопричепа, то тенти у бухобліку можуть визнаватися як окремий об'єкт основних засобів або малоцінних необоротних активів, якщо вартісний критерій для МНМА на підприємстві становить більше 9000 грн (рах. 109 або 112).
Найкращі консультації – тепер у Telegram та Viber!
Читайте відповіді «Дебету-Кредиту» на найцікавіші та найактуальніші запитання у популярних месенджерах!
Доступ до цього матеріалу можливий лише для зареєстрованих користувачів. Якщо ви вже зареєстровані на нашому сайті — будь ласка, авторизуйтесь.
Або зареєструйтесь , прямо зараз, це не вимагає ваших персональних даних і займе не більше однієї хвилини.
Зареєструватись