Ліквідація: передання майна засновникам в рахунок погашення внесків

До ст. 5 Закону "Про режим іноземного інвестування" іноземні інвестиції та інвестиції українських партнерів, включаючи внески до статутного капіталу підприємств, оцінюються в іноземній конвертованій валюті та у валюті України за домовленістю сторін на основі цін міжнародних ринків або ринку України.

Перерахування інвестиційних сум в іноземній валюті у валюту України здійснюється за офіційним курсом валюти України, визначеним НБУ.

У разі припинення інвестиційної діяльності іноземний інвестор має право на повернення не пізніше шести місяців з дня припинення цієї діяльності своїх інвестицій у натуральній формі або у валюті інвестування в сумі фактичного внеску (з урахуванням можливого зменшення статутного капіталу) без сплати мита, а також доходів з цих інвестицій у грошовій чи товарній формі за реальною ринковою вартістю на момент припинення інвестиційної діяльності, якщо інше не встановлено законодавством або міжнародними договорами України (ст. 11 цього Закону).

Щодо відображення в бухгалтерському обліку курсових різниць Мінфін у листі від 20.08.2012 р. №31-08410-07-25/20605 повідомляє, що внесок закордонного підприємства до статутного капіталу підприємства – резидента оцінюється та фіксується у статутних документах в грошовій одиниці України за курсом НБУ і не підлягає переоцінці в подальшому у зв'язку зі зміною курсу іноземних валют.

Зверніть увагу також на ст. 54 Закону "Про господарські товариства". У цій статті зазначено, що при виході учасника з ТОВ йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Тобто, засновнику майно повертається не на суму коштів, внесених ним до статутного капіталу. Йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Якщо статутний капітал становить 100%, то частка засновника складає певний відсоток, визначений у статутних документах. З урахуванням розміру таких відсотків розподіляється вартість майна між засновниками.

Порядок ліквідації юридичної особи визначено положеннями статей 110-112 ЦКУ.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 110 ЦКУ юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників, в тому числі:

• у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу;
• досягненням мети, для якої її створено;
• в інших випадках, передбачених установчими документами.

Якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом (ч. 3 ст. 110 ЦКУ).

Під час проведення заходів щодо ліквідації юридичної особи до завершення строку пред'явлення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) закриває рахунки, відкриті у фінансових установах, крім рахунка, який використовується для розрахунків з кредиторами під час ліквідації юридичної особи (ч. 3 ст. 111 ЦКУ).

Ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс. Такий баланс містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи (ч. 8 ст. 111 ЦКУ).

Виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, у т. ч. за податками, зборами, ЄСВ тощо провадиться у порядку черговості, встановленому ст. 112 цього Кодексу.

У разі недостатності в юридичної особи, що ліквідується, коштів для задоволення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) організовує реалізацію майна юридичної особи.

Майно юридичної особи, що залишилося після задоволення вимог кредиторів (у т. ч. за податками, зборами, ЄСВ тощо), передається учасникам юридичної особи, якщо інше не встановлено установчими документами юридичної особи або законом (ч. 12 ст. 111 ЦКУ).

Нагадаємо черговість, у який задовольняються вимоги кредиторів платоспроможної юридичної особи, що ліквідується (ст. 112 ЦКУ):

1) у першу чергу – вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом;

2) у другу чергу – вимоги працівників, пов'язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності;

3) у третю чергу – вимоги щодо податків, зборів (обов'язкових платежів);

4) у четверту чергу – всі інші вимоги.

Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредитору цієї черги.

Останнім кроком є розрахунки із засновниками (учасниками), заборгованість перед якими погашається залишками активів.

За операцією розрахунків із засновниками доходу не виникає, оскільки вона не підпадає під визначення доходу, відповідно до п. 5 П(С)БО 15.

Бухгалтерський облік заборгованість юридичної особи на суму статутного капіталу, що підлягає поверненню засновникам, наведемо у таблиці.