Витрати зі зберігання товару, який передбачається реалізувати, це частина збутових витрат

Зазначені вами витрати на зберігання зерна, яке імпортоване і підлягає подальшій реалізації, належить до витрат поточного періоду і не збільшує собівартість вашого товару. 

І це правило діє однаково, як в бухгалтерському, так і в податковому обліку. 

В бухгалтерському обліку – згідно із п. 9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Мінфіну України від  20.10.1999 р. № 246. Первісною  вартістю  запасів,  що  придбані  за  плату,  є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат: 

суми, що  сплачуються  згідно   з   договором   постачальнику (продавцю)  за  вирахуванням  непрямих  податків;  

суми ввізного мита;

суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються  підприємству/установі; 

транспортно-заготівельні   витрати   (затрати   на  заготівлю запасів,  оплата  тарифів  (фрахту)  за  вантажно-розвантажувальні роботи  і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх   використання,   включаючи   витрати  зі  страхування  ризиків транспортування  запасів).  

інші витрати,   які   безпосередньо  пов'язані  з  придбанням запасів і доведенням їх  до  стану,  в  якому  вони  придатні  для використання  у  запланованих  цілях.  До  таких витрат,  зокрема, належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші   прямі  витрати  підприємства/установи  на  доопрацювання  і підвищення  якісно технічних характеристик запасів. 

Як бачимо, прямо така стаття витрат, як зберігання придбаних/виготовлених товарів до моменту їх реалізації в цій нормі не передбачена. Не можна кваліфікувати такі складські витрати ані до транспортно-заготівельних витрат, оскільки вони не передбачають витрат на зберігання, а тільки на транспортування, завантаження/розвантаження і заготівлю запасів (останнє стосується збору, наприклад, лікарських рослин, грибів, ягід, меду тощо), ані до інших витрат, які   безпосередньо  пов'язані  з  придбанням запасів і доведенням їх  до  стану,  в  якому  вони  придатні  для використання  у  запланованих  цілях, оскільки вони передбачають доробку, перетворення, доопрацювання товарів з метою покращення їх характеристик. 

Така ж сама ситуація спостерігається і в податковому обліку. Згідно із  п. 138.6 ПКУ, собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу. 

На нашу думку, витрати зі зберігання товару, який передбачається реалізувати, це частина збутових витрат продавця – відповідно до п. 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого Наказом Мінфіну України від 31.12.99 р. № 318 та пп. 138.10.3 ПКУ.