Собівартість портових послуг: тонно-операція, розподіл ЗВВ та НП(С)БО 16 (аудіоверсія)

Повне питання

ТОВ надає послуги з перевалки, обробки та зберігання зернових і сипучих вантажів у порту. Собівартість послуг визначається методом простого підрахунку витрат з одиницею калькулювання «тонно-операція». Необхідні рекомендації щодо правильності формування виробничої собівартості наданих послуг, складу прямих витрат, розподілу загальновиробничих витрат і побудови аналітичного обліку за технологічними маршрутами.

Відповідь

Обрана підприємством модель обліку виробничої собівартості послуг загалом відповідає нормам НП(С)БО 16 «Витрати».

Формування виробничої собівартості:

Згідно з п. 11 НП(С)БО 16, виробнича собівартість включає:

• прямі матеріальні витрати;
• прямі витрати на оплату праці;
• інші прямі витрати;
• змінні та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

До прямих витрат портового термінала можуть належати паливо, технологічні матеріали, оплата праці виробничого персоналу, ЄСВ, послуги сторонніх організацій, амортизація та експлуатаційні витрати перевантажувального обладнання, якщо їх можна безпосередньо віднести до конкретного об’єкта витрат.

Класифікація витрат залежить не від їх назви, а від можливості прямого та економічно обґрунтованого віднесення до відповідного об’єкта калькулювання. Одна й та сама за економічним характером витрата залежно від організації технологічного процесу може бути прямою або загальновиробничою. Визначальною є можливість її економічно доцільного та достовірного віднесення безпосередньо до конкретного об’єкта витрат.

Загальновиробничі витрати

Відповідно до п. 16 НП(С)БО 16, змінні ЗВВ розподіляються виходячи з фактичної потужності, а постійні — виходячи з нормальної потужності.

Для портового термінала базами розподілу залежно від характеру витрат можуть бути:

• тоннаж обробленого вантажу;
• кількість тонно-операцій;
• машино-години роботи перевантажувального обладнання;
• людино-години виробничого персоналу;
• інші показники, які найбільш достовірно характеризують причинно-наслідковий зв’язок між відповідними витратами та об’єктами калькулювання.

Нерозподілені постійні ЗВВ не включаються до виробничої собівартості на рахунку 23, а списуються безпосередньо до собівартості реалізації.

Калькуляційна одиниця «тонно-операція»

Використання «тонно-операції» як калькуляційної одиниці є допустимим, якщо вона забезпечує достовірний розподіл витрат з урахуванням різних технологічних маршрутів вантажу. Наприклад, одна тонна вантажу залежно від маршруту може проходити різну кількість операцій:

• автомобіль/вагон — склад;
• склад — технологічна обробка;
• склад — судно;
• автомобіль/вагон — судно за прямим варіантом.

Тому доцільно вести аналітичний облік витрат не лише за кількістю тонн, а й за видами операцій, партіями вантажу, договорами або іншими об’єктами, які дозволяють достовірно визначити собівартість конкретної послуги. За необхідності на рахунку 23 відкриваються відповідні субрахунки та аналітичні розрізи. Конкретну структуру аналітичного обліку підприємство встановлює самостійно.

Бухгалтерський облік

Відповідно до Інструкції №291 витрати на виконання робіт і надання послуг накопичуються на рахунку 23 «Виробництво».

Основні кореспонденції рахунків:

• Дт 23 — Кт 20, 22, 63, 65, 66, 68 — відображення прямих виробничих витрат;
• Дт 23 — Кт 91 — віднесення розподілених загальновиробничих витрат;
• Дт 903 — Кт 91 — списання нерозподілених постійних загальновиробничих витрат;
• Дт 903 — Кт 23 — списання виробничої собівартості наданих послуг.

Адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати, що не формують виробничу собівартість, відображаються на рахунках 92, 93, 94.

Облікова політика та внутрішня методика калькулювання

Відповідно до ст. 8 Закону про бухоблік підприємство самостійно визначає свою облікову політику та організацію бухгалтерського обліку.

З огляду на специфіку діяльності підприємства в наказі про облікову політику та додатках до нього доцільно закріпити:

• об’єкти обліку витрат та об’єкти калькулювання;
• калькуляційні одиниці, зокрема «тонно-операцію»;
• склад статей виробничої собівартості;
• критерії розмежування прямих і загальновиробничих витрат;
• перелік змінних і постійних загальновиробничих витрат;
• бази розподілу ЗВВ та показник нормальної потужності;
• порядок аналітичного обліку витрат за партіями, договорами та технологічними операціями.

Висновок

• Калькуляція за одиницею «тонно-операція» є методично виправданою за умови забезпечення детального аналітичного обліку за видами операцій, маршрутами перевалки та партіями вантажу;
• Склад статей виробничої собівартості, критерії розмежування прямих і загальновиробничих витрат, а також бази розподілу ЗВВ і нормальну потужність необхідно закріпити в наказі про облікову політику.