Ситуація, з якою зіткнулося ваше підприємство, є абсолютно типовою для виробничої сфери, особливо в періоди коливань обсягів випуску продукції. Порядок формування собівартості та правила поводження із загальновиробничими витратами чітко регламентуються НП(С)БО 16.
Для правильного відображення цих операцій в обліку, передусім, необхідно розуміти економічну природу ЗВВ. Це ті витрати, які пов'язані з управлінням та обслуговуванням виробничих підрозділів (цехів, дільниць), але які неможливо прямо та економічно доцільно віднести до конкретного виду меблів. У бухгалтерському обліку вони акумулюються на дебеті рахунку 91 «Загальновиробничі витрати».
Згідно з пп. 16 НП(С)БО 16, для цілей розподілу всі ЗВВ обов'язково поділяються на дві категорії: змінні та постійні.
Змінні ЗВВ — це витрати, розмір яких змінюється прямо пропорційно (або майже пропорційно) до зміни обсягів виробництва. Наприклад, це можуть бути витрати на електроенергію для роботи верстатів або витратні матеріали для обслуговування обладнання.
Постійні ЗВВ — це витрати, які залишаються відносно стабільними незалежно від того, скільки продукції ви випустили. До них належать амортизація будівель цехів, орендна плата за виробничі приміщення, заробітна плата начальника цеху тощо.
Щоб включити ЗВВ до виробничої собівартості (перенести з рахунку 91 на рахунок 23 «Виробництво»), підприємство має самостійно обрати базу розподілу. Це може бути кількість відпрацьованих машино-годин, години праці робітників, сума прямої заробітної плати або обсяг випущеної продукції. Обрану базу необхідно обов'язково закріпити в наказі про облікову політику вашої компанії.
Механізм розподілу для змінних і постійних витрат суттєво відрізняється.
Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат (конкретний вид продукції) виходячи з фактичної потужності за звітний період. Тобто, вся сума змінних ЗВВ, яка була зібрана за місяць, повністю списується до складу виробничої собівартості (Дт 23 — Кт 91).
З постійними ЗВВ ситуація складніша. Їх розподіл здійснюється з використанням нормальної потужності. Нормальна потужність — це той середній очікуваний обсяг діяльності, якого підприємство може досягти за звичайних умов роботи протягом кількох періодів (з урахуванням планових зупинок на ремонт).
Алгоритм дій бухгалтера тут наступний: спочатку ви розраховуєте нормативну ставку розподілу (планові постійні ЗВВ діляться на нормальну потужність в одиницях обраної бази). Далі ця ставка множиться на фактичну потужність звітного місяця. Отримана сума — це розподілені постійні ЗВВ, які включаються до виробничої собівартості (Дт 23 — Кт 91).
Якщо ж, як у вашому випадку, підприємство працювало не на повну потужність (фактичний обсяг менший за нормальний), виникає різниця між загальною сумою фактично понесених постійних ЗВВ та сумою розподілених постійних ЗВВ. Ця різниця і є нерозподіленими постійними загальновиробничими витратами.
Відповідаючи на ваше головне запитання: ні, нерозподілені постійні ЗВВ категорично не можна включати до виробничої собівартості продукції (на рахунок 23). Відповідно до прямих норм пп. 11 та 16 НП(С)БО 16, такі витрати визнаються витратами періоду, в якому вони виникли. Їх необхідно включити безпосередньо до складу собівартості реалізованої продукції.
У бухгалтерському обліку, згідно з Інструкцією про застосування Плану рахунків, списання нерозподілених постійних ЗВВ відображається проведенням: Дебет 90 «Собівартість реалізації» — Кредит 91 «Загальновиробничі витрати».
Зверніть особливу увагу на важливе правило контролю: загальна сума розподілених та нерозподілених постійних загальновиробничих витрат за звітний місяць у жодному разі не може перевищувати їх фактичну загальну величину, зібрану на рахунку 91.
Такий підхід, передбачений національними стандартами, є економічно обґрунтованим. Він запобігає штучному завищенню вартості залишків готової продукції на складах за рахунок витрат, які виникли через простої або неефективне використання виробничих потужностей.
Висновки
- Загальновиробничі витрати підлягають обов'язковій класифікації на змінні (розподіляються за фактичною потужністю) та постійні (розподіляються на основі показників нормальної потужності підприємства);
- У разі недозавантаження виробничих потужностей частина постійних загальновиробничих витрат залишається нерозподіленою, оскільки фактичний обсяг діяльності є меншим за нормальний;
- Нерозподілені постійні витрати не формують виробничу собівартість продукції, а списуються безпосередньо на собівартість реалізації (у дебет рахунку 90) у тому звітному періоді, в якому вони фактично виникли.
Читайте також: Собівартість продукції, робіт, послуг: основи визначення та обліку
Найкращі консультації – тепер у Telegram та Viber!
Читайте відповіді «Дебету-Кредиту» на найцікавіші та найактуальніші запитання у популярних месенджерах!
Доступ до цієї консультації можливий лише для передплатників «Дебету-Кредиту». Якщо ви передплатник, будь ласка, авторизуйтесь.
Або оформіть передплату, вартість пакету «Мій асистент» становить лише 199 грн/міс
Передплатити
