Нюанси обліку переробки давальницької сировини

Облік у замовника

Замовник веде облік сировини, переданої виконавцеві на переробку на давальницьких умовах, відповідно до Інструкції №291, за дебетом субрахунку 206 "Матеріали, передані в переробку".

Передача сировини не супроводжується переданням права власності, тому у бухгалтерському обліку відображається як внутрішнє переміщення запасів: Дт 206 – Кт 201. Внаслідок цього не виникає дебіторської або кредиторської заборгованості між замовником і виконавцем щодо сировини.

Аналітичний облік на субрахунку 206 ведеться в розрізі виконавців, що дозволяє здійснювати контроль за переробкою та витратами.

Готова продукція. Продукція, виготовлена з давальницької сировини, визнається готовою продукцією замовника. Існує два варіанти її обліку:

Варіант 1. Без використання рахунку 23 (лист Мінфіну від 22.06.2007 №31-34000-10-16/12889).

    Затрати на  переробку  сировини,  які  оплачуються  сторонній організації на підставі договору, підписаного акта виконаних робіт (за   вирахуванням   непрямих   податків,   які    відшкодовуються підприємству) відображаються за дебетом рахунків, на яких ведеться облік виробів (сировини),  що отримані  з  переробки. Тобто підприємство може використати рахунок 281, якщо продукція призначена для продажу.

Варіант 2. З використанням рахунку 23 відповідно до НП(С)БО 16:

Усі витрати (сировина, послуги виконавця, інші витрати) збираються на рахунку 23 "Виробництво". Після формування собівартості продукції її вартість відображається на рахунках 26, 25, 281 чи 209 у кореспонденції з рахунком 23.

На субрахунку 209 обліковують зворотні відходи — за справедливою вартістю (якщо планується продаж) або за ціною можливого використання (для подальшого виробництва).

Який варіант обрати?

Який варіант обрати вирішує підприємство самостійно і закріплює його в обліковій політиці. Та ключовим є те, що собівартість готової продукції для підприємства формує саме вартість сировини, переданої в переробку, та вартість послуг з переробки. Зверніть увагу, не собівартість, сформована у виконавця, а саме вартість, яку буде сплачено виконавцю. 

Якщо ж підприємство несе додаткові витрати окремо від виконавця, то тоді доцільно використовувати другий варіант і обліковувати дані витрати на рахунку 23. 

Щодо калькуляції, то якщо використовується рахунок 23, то її доцільно складати. Також з даного питання читайте: Калькуляція, кошторис: чи потрібні і як складати

Облік у виконавця

Для виконавця переробка давальницької сировини є господарською операцією з виконання робіт на замовлення. Відповідно, витрати на переробку чи доробку такої сировини обліковуються на рахунку 23 "Виробництво".

На цьому рахунку виконавець формує собівартість виконаних робіт згідно з загальними принципами, передбаченими НП(С)БО 16 "Витрати", у розрізі статей витрат.

Відповідно до НП(С)БО 16 до виробничої собівартості робіт з переробки давальницької сировини включаються такі компоненти:

• прямі матеріальні витрати — це вартість власних матеріалів виконавця (допоміжні матеріали, запчастини тощо), що безпосередньо використовуються у процесі переробки.

• прямі витрати на оплату праці — заробітна плата та інші виплати працівникам, зайнятим у процесі переробки давальницької сировини.

• інші прямі витрати — інші витрати, безпосередньо пов’язані з виконанням робіт: єдиний соціальний внесок на зарплату працівників, амортизація основних засобів, задіяних у процесі, тощо.

• загальновиробничі витрати — як змінні, так і постійні, що розподіляються пропорційно між усіма виробничими процесами згідно з методикою, визначеною в обліковій політиці підприємства.

Послуги з обробки, надані сторонньою організацією. Безперечно дані витрати є прямими витратами виконавця, так як їх можна пов’язати з замовленням, тому вони будуть включені виконавцем в собівартість послуги. Також читайте: Облік давальницької сировини у переробника, який передає її іншому переробнику на переробку

Доставка давальницької сировини та готової продукції. Витрати, пов’язані з транспортуванням давальницької сировини (включаючи навантажувально-розвантажувальні роботи), не включаються до первісної вартості цієї сировини. Оскільки вона не є власністю виконавця, для нього вона не визнається запасом. Таким чином, ці витрати виконавець відносить:

• або до собівартості виконаних робіт із переробки;

• або до витрат на збут.

У разі, якщо договором передбачено, що доставку сировини здійснює виконавець за власний рахунок, то такі витрати можуть трактуватися:

• як складова частина послуг із переробки, що дозволяє включити їх до собівартості як інші прямі витрати;

або

• як супутні послуги, не пов’язані безпосередньо з переробкою, і відповідно обліковуються як витрати на збут, що розглядаються як інструмент стимулювання клієнта.

Вибір варіанту залежить від облікової політики підприємства, зокрема від методів формування собівартості, зафіксованих у відповідному наказі.

Аналогічний підхід застосовується і до витрат, понесених виконавцем на доставку готової продукції замовникові.

Висновки:

1. Передача сировини виконавцеві не змінює власника і обліковується як внутрішнє переміщення (Дт 206 – Кт 201).

2. Собівартість готової продукції формується із вартості переданої сировини та вартості послуг з переробки — облік здійснюється або напряму на рахунок запасів, або через рахунок 23.

3. Якщо є додаткові витрати (транспорт, сторонні послуги) — краще використовувати рахунок 23; обраний підхід фіксується в обліковій політиці.

4. Витрати, безпосередньо пов’язані з переробкою давальницької сировини, виконавець включає до собівартості послуг. Витрати на доставку можуть обліковуватись як у складі собівартості, так і у витратах на збут. Вибір способу обліку здійснюється самостійно та фіксується в обліковій політиці.