Визначаємо виробничу собівартість сільгоспродукції

Фактична собівартість продукції (робіт та послуг) в сільськогосподарських підприємствах розраховується в цілому за рік, крім продукції (робіт, послуг) допоміжних виробництв, фактична собівартість яких визначається щомісяця (див. пп. 6.1 Методрекомендацій №132).

Це пов’язано з особливостями технологічного процесу, що є тривалішим за місяць для більшості сільськогосподарських культур і те, що аграрній сфері притаманна сезонність. Тому фактичну собівартість можна визначити тільки в кінці року, коли буде зібрана продукція і відповідно будуть відомі витрати на її виробництво.

За даними умови оцінку сільськогосподарської продукції підприємство проводить за виробничою собівартістю відповідно до НП(С)БО16. Звертаємо увагу, що обраний метод має бути зазначений в обліковій політиці.

У зв’язку з тим, що собівартість визначається в кінці року, при оприбуткуванні продукції виробнича собівартість буде відповідати плановій, яка після ідентифікації всіх витрат буде відкоригована станом на 31 грудня звітного року.

Основою для визначення планової собівартості продукції окремих сільськогосподарських культур є технологічні карти, де за статтями витрат на підставі переліку передбачених в технології робіт, ґрунтово-кліматичних умов, встановлених норм виробітку, нормативів витрат праці, матеріальних та інших ресурсів і з урахуванням раціонального використання землі, основних засобів, застосування прогресивних агрозоотехнічних і організаційних заходів визначається загальна сума витрат виробництва (п. 4.3 Методрекомендацій №132).

На практиці ТОВ дуже часто спрощує порядок визначення даного показника, зокрема:

• якщо вже вирощували відповідний вид продукції, то використовують дані минулого року, скориговані на індекс інфляції;
• якщо не вирощували – то за середньоринковими цінами реалізації на дату оприбуткування.

На нашу думку, все ж краще визначати планову собівартість за даними технологічної карти з урахуванням положень Методрекомендацій №132, що зменшить рівень відхилення планових та фактичних показників. Хоча для платників єдиного податку, для яких собівартість не впливає на об’єкт оподаткування, мабуть, така пересторога не буде мати такого значення, як для платників податку на прибуток.

Для обліку продукції сільськогосподарського виробництва використовується рахунок 27. Про бухоблік витрат у сільському господарстві більш детально див. нашу консультацію тут.

В кінці року для приведення у відповідність планової та фактичної собівартості ТОВ потрібно:

• якщо планова собівартість перевищує фактичну - методом «червоне сторно» зняти визначену різницю;
• якщо планова собівартість менше фактичної - зробити додаткові проведення.

Для прикладу візьмемо 2 рахунки, зокрема, 90 та 27. Проте їх може бути більше, в залежності від того, як буде використано продукцію.

Протягом 2024 року ТОВ зібрало урожай за трьома культурами, відповідно №1, №2 та №3, оприбуткувало продукцію за плановою собівартістю – Дт 27 Кт 23. В кінці року було визначено фактичну собівартість, відповідно дані щодо собівартості та обсягу зібраного урожаю наведені у графі 1 – 3 таблиці 1.

У грудні 2024 р. було реалізовано 441,0 т. культури №2 (графа 10 таблиці 1).

На складі у ТОВ залишилося: культура №1 – 200,0 т; культура №2 – 59,0 т (500 – 441), №3 – 300,0 т. Дані щодо залишків наведено у графі 6 табл. 1.

ТОВ зробило всі проведення з використанням даних планової собівартості.

В таблиці 1 визначено, які саме рахунки потрібно відкоригувати з урахуванням даних про фактичну собівартість та розраховано дані для проведення коригування.

Таблиця 1

Враховуючі дані розрахунку, в обліку потрібно зробити такі проведення:

• допроведення - Дт 27 Кт 23 на суму 1339700 грн;
• червоне сторно Дт 90 Кт 23 на суму 749700 грн.

Після коригування сальдо рахунку 27 станом на 31.12.2024 р. див. табл.2

Таблиця 2

При проведенні перерахунку потрібно враховувати, що фізична маса при розрахунку фактичної собівартості продукції використовується за вирахуванням втрат при очистці, тобто дані, що наведені у формі №29 сг.