Облік повернення судового збору, який був сплачений раніше

Відповідно до ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень (ст. 1 Закону про судовий збір).

До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати:

• на професійну правничу допомогу;
• пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
• пов’язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
• пов’язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до п. 7 НП(С)БО 16, витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Оскільки судові витрати не можливо було пов’язати з доходом певного періоду, а інколи складно навіть визначити чи буде дохід – їх відшкодування, то такі витрати дійсно є витратами періоду, зокрема адміністративними (п.7 НП(С)БО 16), які накопичуються на рахунку 92 «Адміністративні витрати».

На нашу думку, у періоді сплати збору можна визнати витрати, що пов’язані з розглядом справи, які документально підтверджені, а от природа судового збору трохи інша. Він також відноситься на рахунок 92, проте з періодом визнання витрат треба розбиратися. В цьому нам допоможе ст. 7 Закону про судовий збір, що регулює повернення судового збору.

Сплачена сума судового збору повертається у разі:

• зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;
• повернення заяви або скарги;
• відмови у відкритті провадження у справі;
• залишення заяви або скарги без розгляду;
• закриття (припинення) провадження у справі.

Враховуючи зазначене, на нашу думку, сума судового збору є авансовою оплатою. А відповідно до п. 9.2 НП(С)БО 16 попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг не визнається витратами й не включаються до звіту про фінансові результати.

Тобто в періоді сплати суми судового збору витрат не буде, а буде дебіторська заборгованість, що відображається проведенням: Д-т 377 К-т 311.

Період визнання таких витрат буде відповідати тому періоду, коли жодна з причин повернення судового збору не може бути реалізована. Зауважимо, що визнання судового збору витратами не залежить від того, чи буде він відшкодований позивачем.

Так як ТОВ вже визнало витрати у 2023 р., а підстав визнавати дохід у 2024 р. немає, адже повернення коштів не є відшкодуванням понесених витрат, то відкоригувати можна за рахунок нерозподленого прибутку за правилами виправлення помилок минулих періодів:

• Дт 377 Кт 44 – відновлено дебіторську заборгованість за судовим збором;
• Дт 44 Кт 641/2 – збільшено ПЗ з податку на прибуток;
• Дт 311 Кт 377 – отримано на рахунок суму повернутого судового збору.

Якщо виправлення помилок у фінансовій звітності впливає на фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток) та як наслідок на показник об’єкта оподаткування податком на прибуток, то платник податків здійснює виправлення показників податкової декларації з податку на прибуток шляхом подання або уточнюючого розрахунку, або у складі податкової декларації з податку на прибуток за відповідний податковий (звітний) період за чинною на день їх подання формою (Лист ДФСУ від 26.05.2016 №11515/6/99-99-15-02-01-15). Як подати уточнюючу декларацію з податку на прибуток, див. тут і тут.