Облік, реалізація дорогоцінних металів, отриманих від розбирання ОЗ

Про вилучення дорогоцінних металів із списаних ОЗ

Дивимося Порядок №1314 (Порядок списання об’єктів державної власності).

Відповідно до п. 9 Порядку №1314 для встановлення факту непридатності майна і неможливості та/або неефективності проведення його відновного ремонту чи неможливості його використання іншим чином, а також для оформлення документів на списання майна утворюється комісія із списання майна. 

Відповідно до пп. 6 п. 13 Порядку №1314 комісія, серед іншого здійснює контроль за вилученням з майна, що підлягає списанню, придатних вузлів, деталей, матеріалів та агрегатів, а також вузлів, деталей, матеріалів та агрегатів, що містять дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння, визначає їх кількість, вагу та контролює здачу на склад і оприбуткування на відповідних балансових рахунках.

Процедура вилучення брухту із вмістом дорогоцінних металів детально прописана в Методрекомендаціях №780 (Наказ Мінфіну від 15.09.2015 р. №780).

Кому можна реалізувати брухт із вмістом дорогоцінних металів

Відповідно до п. 25 Порядку №1314 вилучені після демонтажу та розбирання майна вузли, деталі, матеріали та агрегати, що містять дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння, підлягають здачі суб'єктам господарювання, які провадять діяльність із збирання та первинної обробки брухту і відходів дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння на підставі ліцензій, одержаних  відповідно до вимог Закону про ліцензування.

Щоправда, на сьогодні така діяльність не ліцензується. 

Відповідно до п. 5.4 Методрекомендацій №780 брухт та відходи із вмістом дорогоцінних металів передаються до переробних підприємств на підставі договорів купівлі-продажу (реалізації) або на умовах давальницької сировини для виконання послуги переробки, укладених у письмовій формі (далі - договір). У договорі, зокрема, може бути передбачено:

• порядок та місце підготовки брухту та відходів до відбирання проб;
• порядок та місце відбору проб;
• порядок та місце проведення аналізів;
• порядок узгодження масової частки дорогоцінних металів у брухті та відходах;
• можливість повернення власнику брухту та відходів у разі неузгодження вмісту дорогоцінних металів;
• терміни надання паспорта на передані брухт та відходи;
• порядок та терміни розрахунків;
• вартість переробки брухту та відходів.

Разом з тим підприємства, які здійснюють діяльність із збирання, первинної обробки відходів і брухту дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, повинні бути внесені до відповідного Реєстру, згідно з нормами Порядку №465 (від 08.04.2013 р.). Ведеться реєстр Мінфіном, зокрема Управлінням державної політики у сфері пробірного нагляду та документів суворої звітності.

Тож підприємство може реалізувати брухт відповідному переробному підприємству, внесеному до такого реєстру. Документом, який підтверджує, що підприємство включене до такого реєстру, є реєстраційне повідомлення від Мінфіну.

Нормативні документи щодо операцій з дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням можна подивитися на сторінці Мінфіну.

Як визначити вартість оприбуткованого брухту із вмістом дорогоцінних металів

Наведені вище документи цей аспект окремо не регламентують. Тому, на наш погляд, потрібно виходити з норм бухгалтерського законодавства.

Відповідно до п. 2.12 Методрекомендацій №2 запаси, отримані у процесі ремонту і поліпшення (модернізації, добудови, реконструкції тощо, ліквідації основних засобів), оприбутковуються за чистою вартістю реалізації або в оцінці можливого їх використання, яка може бути визначена виходячи з вартості подібних запасів при наявності їх на балансі підприємства, з урахуванням ступеня їх придатності до експлуатації.

Така сама норма в п. 15 розд. ІІ Методрекомендацій №11 (Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку запасів суб'єктів державного сектору).

Чиста вартість реалізації запасів - очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію (див. п. 4 НП(С)БО 9).

Тож оприбуткований брухт оцінюють за чистою вартістю реалізації (очікуваною ціною реалізації дорогоцінних металів за мінусом витрат на їх реалізацію). 

Але на момент оприбуткування визначити таку вартість може бути досить проблематично. Адже до моменту вилучення дорогоцінних металів з брухту не завжди є можливість визначити кількість дорогоцінних металів. Така кількість визначається вже на переробному підприємстві, куди передається чи продається брухт. 

Орієнтовна процедура передачі брухту переробнику

Попереднє приймання брухту на переробному підприємстві здійснюється за актом, у якому, серед іншого зазначаються кількість і вага брухту за документами здавальника, а також дані про кількість і вагу брухту, фактично прийнятих підприємством, із зазначенням якісної характеристики. Перший примірник акта залишається на переробному підприємстві, другий примірник направляється відправнику брухту. У подальшому у лабораторії переробного підприємства визначають вміст дорогоцінних металів у прийнятому брухті. На підставі лабораторного аналізу складається паспорт на партію, один з примірників якого направляється здавальнику та слугує підставою для оплати вартості дорогоцінних металів. Саме за датою складання паспорту право власності на брухт переходить до переробного підприємства, про що додатково слід зазначити в договорі на здавання брухту. В цей момент в бухгалтерському обліку підприємства здавальника відображається операція продажу.

Але в цей самий момент можна і відобразити оприбуткування на балансі дорогоцінних металів, які містяться в брухті, за вартістю, зазначеною в паспорті на партію. 

До цього моменту, на наш погляд, брухт з дорогоцінними металами може обліковуватися на позабалансовому субрахунку 041 «Непередбачені активи».

Якою є вартість реалізації дорогоцінних металів

Дорогоцінні метали у брухті продаються переробному підприємству за договірною вартістю.

Для того, щоб орієнтуватися в ринкових цінах на дорогоцінні метали, можна глянути ціну, за якою купує дорогоцінні метали НБУ за цим посиланням.