Облік робочого часу водіїв-далекобійників

Нагадаємо, що у разі підсумованого обліку робочого часу водія нормальна тривалість робочого дня (зміни) не може перевищувати 10 годин (ст. 61 КЗпП, п. 2.3 Положення №340).

Обліковий період встановлюється в колективному договорі підприємства. Він охоплює робочий час і години роботи у вихідні і святкові дні, години відпочинку. Щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, встановлена графіком, може коливатися протягом облікового періоду, але загальна сума годин роботи за обліковий період має дорівнювати нормі робочого часу в обліковому періоді (п. 6 Методрекомендацій №138).

У разі, коли за характером виробництва неможливе додержання законодавчої норми робочого часу в установленому обліковому періоді і неминуча необхідність надурочного робочого часу, графіки роботи (змінності) повинні розроблятися з таким розрахунком, щоб норма надурочного часу не перевищувала 120 годин на рік (ст. 65 КЗпП).

При підсумованому обліку робочого часу змінна робота, як правило, триває цілодобово, в т. ч. в нічний час (п. 15 Методрекомендацій №138).

Для окремих категорій працівників можуть бути встановлені менші обмеження.

Облік робочого часу водіїв рейсів на території України

На автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення вантажів  колісними транспортними засобами (далі – ТЗ), поширюються вимоги Положення №340.

Якщо за умовами роботи не може бути дотримана встановлена для водіїв щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, допускається запровадження підсумованого обліку робочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин (п. 2.3 Положення №340).

У разі підсумованого обліку робочого часу водія нормальна тривалість робочого дня (зміни) не може перевищувати 10 годин.

Якщо нормальна тривалість робочого дня охоплює тривалі простої, очікування у ТЗ чи на робочому місці або якщо водію необхідно дати змогу доїхати до відповідного місця відпочинку, тривалість робочого дня (зміни) може бути збільшена до 12 годин (п. 4 Методрекомендацій №138) за умови, що час керування протягом дня (зміни) не перевищуватиме 9 годин.

Документи для розрахунку зарплати та ведення табелю

Відповідно до п. 12 Методрекомендацій №138 та п. 6.2 Положення №340 облік робочого часу кожного працівника здійснюється за табелем виходів на роботу та затвердженим графіком роботи (змінності) за обліковий період. 

При підсумованому обліку робочого часу праця водіїв регулюється графіками змінності водіїв колісних ТЗ (додаток 1), які складаються на весь обліковий період і якими визначаються тривалість щоденної роботи (зміни), робочих днів (зміни) та вихідних днів (п. 2.4 Положення №340).

Графік змінності на обліковий період доводиться до відома кожного водія не менше ніж за два тижні до початку облікового періоду.

Крім того, перевізник, який використовує водіїв за наймом, веде відомість обліку робочого часу та відпочинку водія (додаток 2), у якій щодо кожної робочої зміни зазначаються планові та фактичні дані щодо маршруту, початок та кінець робочої зміни (п. 6.2 Положення №340).

Робочий час водіїв, які працюють щоденно в певні години, що встановлені правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, обліковується щоденно (п. 6.7 Положення №340).

Робочий час водіїв з ненормованим робочим днем обліковується у робочих днях (крім роботи у святкові дні, яка обчислюється у годинах).

Облік робочого часу водіів міжнародних рейсів

Відповідно до ч. 10 ст. 20 Закону №2344 на території України повинні виконуватися вимоги встановлення та використання на транспортних засобах, які призначаються для міжнародних перевезень, контрольних приладів (тахографів) реєстрації режимів праці та відпочинку водіїв, передбачені законодавством країн, на території яких виконуються перевезення.

До найманих водіїв, які працюють або на підприємствах, що займаються міжнародними автомобільними перевезеннями товарів або пасажирів застосовується Конвенція Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті (далі – Конвенція №153).

Крім того, 07.09.2005 р. Україна приєдналася до Європейської угоди, що стосується роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (далі – ЄУТР).

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Конвенції №153 жодному водію не дозволяється керувати транспортним засобом без перерви понад 4 години.

При цьому максимальна загальна тривалість водіння, зокрема понаднормової роботи, не повинна перевищувати 9 годин на день або 48 годин на тиждень.

Зазначена загальна тривалість водіння може обчислюватись у середньому за кількістю днів або тижнів, що встановлюється компетентними органами в кожній країні (ст. 6 Конвенції №153).

Відповідно до ч. 1 ст. 6 ЄУТР щоденна тривалість керування (загальна сумарна тривалість керування між закінченням одного щоденного періоду відпочинку та початком наступного щоденного періоду відпочинку або між щоденним періодом відпочинку і щотижневим періодом відпочинку) не повинна перевищувати 9-ти годин. Вона може бути збільшена максимум до 10 годин не більше двох разів протягом тижня.

При цьому щотижнева тривалість управління не повинна перевищувати 56 годин, а загальна сумарна тривалість керування протягом будь-яких двох послідовних тижнів не повинна перевищувати 90 годин.

Кожний водій, що працює за наймом, має право на перерву після безперервного періоду роботи тривалістю 5 годин (ст. 7 Конвенції №153).

Для цілей цієї Конвенції термін «тривалість робочого часу» означає час, витрачений працюючими найманими водіями на:

• водіння та інші види робіт під час пересування ТЗ;
• допоміжну роботу, пов'язану з ТЗ, його пасажирами або його вантажем.

Періоди простою або очікування в ТЗ чи на робочому місці, коли працівники не розпоряджаються вільно своїм часом, можуть розглядатися як частина робочого часу в розмірі, який визначається в кожній країні компетентними властями чи органами, колективними угодами чи будь-якими іншими засобами, що відповідають національній практиці (ст. 4 Конвенції №153).

На виконання вимог ст. 8 Конвенції №153 щоденний відпочинок водіїв повинен становити не менше 10-ти годин поспіль протягом будь-якого 24-годинного періоду, рахуючи від початку робочого дня.

Щоденний відпочинок може обчислюватися в середньому за періоди, які визначаються компетентними властями чи органами в кожній країні. Однак тривалість такого відпочинку становить у будь-якому випадку не менше 8-ми годин та не скорочується до 8-ми годин більш як два рази на тиждень.

Протягом щоденного відпочинку від водія не вимагається перебувати на ТЗ або поблизу нього, якщо він ужив потрібних запобіжних заходів для безпеки ТЗ та його вантажу.

Після періоду управління протягом 4,5 годин водій повинен зробити перерву не менше ніж на 45 хвилин, якщо не настає період відпочинку (ч. 1 ст. 7 ЄУТР). Ця перерва може бути замінена перервами тривалістю не менше 15 хвилин кожна, розподіленими протягом періоду керування.

Норми ст. 9 та ст. 8 ЄУТР зобов’язують водія використовувати щоденні і щотижневі години відпочинку.

Отже, положення Конвенції №153 та ЄУТР установлюють не лише тривалість робочого часу водіїв, які виконують міжнародні перевезення, а й тривалість щоденного та щотижневого відпочинку. Виконання вимог цих документів є обов’язковим для всіх роботодавців, які використовують працю найманих водіїв для міжнародних перевезень.

Крім того, норми ч. 2 ст. 11 ЄУТР зобов’язують підприємства – перевізників здійснювати постійний контроль періодів керування, годин іншої роботи та періодів відпочинку, використовуючи для цього всі наявні в його розпорядженні документи, такі як особисті контрольні книжки. У разі виявлення порушень ЄУТР підприємство–перевізник повинно негайно усувати їх та вживати заходи щодо недопущення їх в майбутньому, наприклад шляхом зміни графіків роботи та маршрутів.

Отже, робочий час водія – далекобійника обліковується відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку або графіків змінності, якими визначена тривалість щоденної роботи (зміни) з дотриманням режимів праці та відпочинку водіїв та їх контролем.

Документи для розрахунку зарплати та ведення табелю

Норми ч. 2 ст. 30 Закону про оплату праці зобов'язують роботодавця забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Нагадаємо, що Інструкція з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті затверджена наказом Мінтрансу від 24.06.2010 р. №385. Відповідно до п. 3.3 Інструкції №385 водій ТЗ, обладнаного тахографом:

• забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;
• своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;
• використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа – особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом.

Отже, для обліку робочого часу водіїв, які виконують міжнародні перевезення, достатньо наявності тахокарт, що містять відомості про час роботи, іншої роботи, перерв та відпочинку водія під час рейсу.

Висновок

Таким чином, щоб вірно складати табелі обліку робочого часу водіїв – далекобійників, потрібно знати специфіку діяльності підприємства, бачити графіки змінності водіїв, а для водіїв міжнародних перевезень ще й знати інформацію техокарти з контрольного пристрію (тахографа).

Відповідальність

Штраф за порушення законодавства про автомобільний транспорт. За порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, встановлені ст. 60 Закону №2344, зокрема за:

• порушення режимів праці та відпочинку водіями ТЗ – штраф у розмірі 20 НМДГ (170 грн);
• управління ТЗ при здійсненні міжнародних автомобільних перевезень без контрольних пристроїв (тахографів) реєстрації режимів праці чи відпочинку водіїв ТЗ, чи вимкненими такими контрольними пристроями (тахографами) або без щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку – штраф у розмірі 40 НМДГ (340 грн).

При вчиненні однією особою двох або більше правопорушень адміністративно-господарський штраф накладається за кожне правопорушення окремо.

Виходячи з того, що Конвенція №153 та ЄУТР встановлюють тривалість робочого часу та періоди відпочинку екіпажів ТЗ, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, підприємству–перевізнику при організації обліку робочого часу необхідно дотримуватися вимог саме цих документів.

Щодо штрафу за неведення табеля. Статтєю 265 КЗпП не передбачено відповідальності для роботодавців за неведення табеля обліку робочого часу як за окремий вид порушення. Проте, як трапляється на практиці, Держпраці може накласти штраф у розмірі 1 МЗП, встановленої на момент перевірки, як за порушення інших норм законодавства, але тільки у разі, якщо роботодавець не виконав припису виправити це порушення у зазначені в ньому строки.

Щодо штрафу за неведення графіків змінності. Змінна робота за відсутності графіка змінності, складання графіка з порушеннями інспектор кваліфікує як адміністративні правопорушення.

Таку ж думку з цього приводу виклало Управління Держпраці у Миколаївській області та вказала, що зазначений факт свідчить про недостовірний облік виконуваної працівниками роботи та бухгалтерський облік витрат на оплату праці.

Тому, з метою усунення виявлених під час інспекційного відвідування порушень, керівнику підприємства може бути винесено припис та надано строк для їх усунення. Водночас стосовно керівника складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 41 КУпАП, який направлено до суду для ухвалення відповідного рішення. Про це ми писали тут: https://news.dtkt.ua/law/inspections/65303-shho-bude-za-vidsutnist-grafikiv-zminnosti