Нюанси обліку електроенергії на зарядку та використання електромобіля

Згідно з пп. 14.1.191 ПКУ, постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

З метою застосування терміну "постачання товарів" електрична та теплова енергія, газ, пар, вода, повітря, охолоджене чи кондиційоване, вважаються товаром.

Однак, підприємству споживачу, отримувачу електричної енергії, не доцільно обліковувати електроенергію саме як товар з подальшим списанням, оскільки фактично електроенергія використовується в момент отримання, а отже, зазвичай, обліковується як послуги з віднесенням до складу витрат на підставі рахунків її постачальника. Облік же електроенергії як товару справедливо застосовувати її постачальнику, а для користувача це послуги з забезпечення електроенергією, які крім того використовуються в момент їх споживання.

Аналогічна ситуація вважаємо і з заправкою електромобілів. Тобто, як у випадку з пальним, окремо оприбутковувати електроенергію при заправці електромобіля і в подальшому списувати її при використанні не потрібно. Вартість використаної електроенергії доцільно списувати до складу витрат поточного періоду, в залежності від призначення автомобіля. Якщо, наприклад, автомобіль використовується директором, то витрати на його заправку будуть відповідно відноситись до адміністративних витрат.

Крім того, на користь такого підходу свідчить той факт, що відображати енергію, що зберігається у електронних пристроях не доречно, виходячи із своєї суті – електроенергія, з метою обліку, споживається безпосередньо під час зарядки, а не фактичного використання пристрою. Інакше б довелось відображати в обліку зберігання електроенергії на мобільних телефонах та акумуляторних батареях.

Зокрема, і самі податківці (наприклад, у листі від 23.12.2016 р.  №40753/7/99-99-15-03-01-17 та ІПК від 05.09.2017 р. №1817/6/99-99-15-03-02-15/ІПК) у контексті обліку електроенергії говорять саме про послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку.

Обсяг використаної на заправку електроенергії доцільно встановлювати виходячи із показників лічильників, або інших приладів обліку, які встановленні безпосередньо на зарядній станції. Тобто, після отримання від постачальника електроенергії рахунку, суб’єкт господарювання виходячи з показників обліку на зарядній станції розподіляє використану електроенергію на заправку авто та на інші потреби підприємства до складу відповідних витрат.

Однак, незалежно від того, що електроенергія на заправку автомобіля використовується в момент його заправки, вважаємо, що платнику податків все ж таки не обійтись без встановлення норми витрат електроенергії при роботі автомобіля, а також складання подорожніх листів – не залежно від типу двигуна автомобіля підприємству все одно необхідно підтвердити, що автомобіль:

• використовувався для господарської діяльності (з метою ненарахування компенсуючих ПЗ з ПДВ);
• не використовувався працівником для власних потреб (з метою нарахування ПДФО та ВЗ).

При цьому, враховуючи те, що типових форм подорожніх листів на сьогодні немає, суб’єкт господарювання самостійно має обрати форму первинного документа, яким буде засвідчувати факт використання електроенергії. Суб'єкти господарювання мають право самостійно розробити та затвердити відповідні форми документів, за допомогою яких здійснюватиметься облік. Зокрема, можуть бути використані раніше обов’язкові форми подорожнього листа із заміною літрів пального на кіловати. Не обов’язково вираховувати залишок кіловат в акумуляторі – можна лише вказувати дату зарядки, заряджені кіловати та показники кілометражу. Але все це залишається на розсуд самого підприємства. Головне, щоб можна було на підставі цього документу довести, що автомобіль використовувався саме на господарські потреби, не в особистих цілях працівником.

Що ж до нормування витрат електроенергії на використання електромобілю, то в першу чергу зазначимо, що Наказ №43 нормує витрати палива для двигунів внутрішнього згоряння, а отже, в даному випадку облік електроенергії на підприємстві має бути обов'язково врегульований внутрішніми наказами на підприємстві та підтверджений відповідними замірами і розрахунками. Підприємство повинно у внутрішньому документі встановити норми витрат з урахуванням усіх технічних характеристик автомобілів, експлуатаційних норм та інших факторів (крім того слід враховувати і деградацію акумуляторів, їх розрядку під час простою, холодної погоди тощо).

Не обов'язково вираховувати ці норми аж занадто прискіпливо, однак потрібно розуміти, що понаднормові витрати податківці вважають такими, що понесені не у зв’язку з господарською діяльністю підприємства з метою нарахування ПДВ.

Отже, вважаємо, що при обліку електроенергії на зарядку електромобілей в кінці місяця на основі рахунку від постачальника та даних обліку зарядної станції здійснювати рознесення послуг до відповідного складу витрат, зокрема, виходячи з призначення цього автомобіля. Тобто класичного «списання» електроенергії на заправку і використання авто тут не буде, а мають місце отримані послуги з постачання електроенергії на здійснення зарядки електромобіля.